За тиждень, з 25 по 31 серпня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 35 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Анатолій Бортник
36-річний молодший сержант Анатолій Григорович Бортник загинув 14 лютого 2023 року поблизу н.п. Водяне Покровського району Донецької області. До серпня 2025 року він вважався зниклим безвісти. Захинсик служив в зоні АТО з 2014 по 2015 рік. 22 лютого 2022 року отримав повістку.
Родом Анатолій Бортник із с. Северинівка, втім, у 2017 році подружжя переїхало до Жмеринки. Чоловік працював у воєнізованій охороні, дружина – медсестрою педіатричного відділення Жмеринської Центральної районної лікарні.
Анатолій Дзезик
Призваний на військову службу за мобілізацією Тульчинським РТЦК та СП у серпні 2024 року, старший сержант Дзезик Анатолій Васильович служив командиром 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 5 батальйону. 23 серпня 2025 року в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, він загинув від отриманого поранення.
Анатолій Дмитришен
19 вересня 2024 року в бою поблизу населеного пункту Журавлі Курської області поліг старший сержант Дмитришен Анатолій Іванович. Анатолій Дмитришен був жителем села Верхівка Копайгородської громади. Народився у 1967 році.
Андрій Лазик
Андрій Лазик був розвідником-санітаром 71 окремої єгерської бригади ДШВ, розвідник-санітар. Загинув 19 листопада 2023 року біля села Роботине Запорізької області. Довгий час вважався зниклим безвісти, лише нещодавно підтвердилася його загибель.
Народився у Вінниці, навчався в ліцеї №15 та ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Працював у сфері фарбування автомобілів, а також у торговельному центрі. Любив тварин і природу, опікувався молодшим братом.
Вадим Боярський
24 серпня 2025 року поблизу села Юнаківка на Сумщині, внаслідок атаки російського дрона, загинув солдат Вадим Валерійович Боярський. Він народився 28 вересня 1989 року. Проживав у селі Михайлівка. На війні служив навідником 3-го десантно-штурмового відділення.
Вадим Тодосюк
17 серпня 2025 року у місті Вовчанськ Харківської області внаслідок мінометного обстрілу обірвалося життя 34-річного старшого солдата, командира відділення мотопіхотного спеціального батальйону "Шквал" Вадима Сергійовича Тодосюка із позивним "Дос".
Майже рік він ніс службу на контрольно-спостережному пункті й відводив та забирав побратимів із позицій.
Народився Вадим у селі Малі Коростівці, виріс та закінчив школу у сусідніх Коростівцях, навчався у Вінницькому училищі на оператора комп’ютерного набору. Тривалий час працював у Києві на будівництві.
Мати, Ніна Василівна, розповідає, що її син був неймовірно життєрадісною і світлою людиною. Він завжди шанував батьків, звертався до них на «Ви», ніколи не забував привітати рідних зі святами. І поряд з ним навіть сірі будні перетворювалися на свято.
"Вадим був нашим позитивчиком, він усім піднімав настрій і закликав: "А давайте потанцюємо!" Навіть на фронті записував відео, де разом із побратимами йшов у танок під звуки вибухів, повторюючи, що з ним нічого не станеться, бо він мусить повернутися додому. Я щодня щиро молилася, аби Бог зберіг його для нас", - зі сльозами на очах розповідає мати Героя Ніна Василівна.
Валерій Лінник
27 серпня 2025 року у Головному військовому клінічному госпіталі в м.Київ помер військовослужбовець Лінник Валерій Анатолійович, 26.05.1970 року народження, житель села Росоша. Чоловік лікувався після поранення та контузії.
До війни він працював в Росошанській школі різноробочим. На військову службу по мобілізації був призваний 18.01.2023 року, служив у складі 21 окремої механізованої бригади.
Валерій Прилипко
Прилипко Валерій Васильович, 1980 року народження, стрілець — номер обслуги аеромобільного відділення аеромобільної роти аеромобільного батальйону однієї із військових частин, вважався зниклим безвісти з листопада 2024 року. Загинув 12 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Антонівка, Донецької області.
Валерій Собчук
Павлівки Валерій Собчук загинув під час виконання бойового завдання. У нього загиблого залишилися батьки, дружина, трирічний син та сестра.
Народився захисник 26 січня 1986 року у с.Петрик Літинського (нині Вінницького) району. Після закінчення місцевої школи пішов відразу ж працювати. А після одруження переїхав жити до дружини у село Павлівка.
До війни чоловік працював оператором на заправці "Укрнафта". До війська його мобілізували у липні 2024 року. Захисник служив у прикордонних військах.
Василь Шкроба
Василь Шкроба загинув у місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області внаслідок вогнепального поранення.
Захисник народився 20 січня 1991 року і проживав у селі Крикливець Крижопільської громади. У липні 2023 року його призвали на військову службу другим відділом Тульчинського РТЦК та СП.
Солдат Шкроба Василь Васильович служив гранатометником першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Віктор Космин
Під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Георгіївка Донецької області 16 червня 2024 року бронетранспортер VAB, на якому перебував Віктор Космин, зазнав прямого влучання під час перевезення мін та боєприпасів. З того часу військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Ідентифікувати тіло вдалося лише у серпні 2025 року завдяки ДНК-експертизі.
Віктор Космин народився 10 березня 1993 року, родом із села Рахни-Лісові, що у Шпиківській громаді. На військову службу його призвали за мобілізацією 6 червня 2022 року Тульчинським РТЦК та СП. Солдат служив водієм інженерно-саперного взводу 4-го аеромобільного батальйону.
Віталій Крилатий
Віталій Килатий народився 21 серпня 1981 року в селищі Дашів. Дитячі та юнацькі роки провів серед земляків. У 1988 році пішов до школи, після навчання здобув професію автокранівника у Гущенському професійно-технічному училищі.
У 1999 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Після її завершення працював автокранівником у ТОВ "ДСП Відродження".
Коли у 2014 році на сході України розпочалися воєнні дії, добровільно став на захист держави. Півтора року ніс службу в зоні АТО на Донеччині. Після демобілізації працював водієм у СФГ "Копіївський лан".
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року знову став до лав захисників. Служив у підрозділах зв’язку, а згодом у 110-й окремій механізованій бригаді на посаді водія мінометного розрахунку. Брав участь у боях на Донеччині, пізніше був переведений на захист Сумщини.
16 серпня 2025 року, під час виконання службових обов’язків поблизу села Нова Січ Сумського району, Віталій загинув унаслідок ворожого удару FPV-дрона.
Володимир Карасевич
21 серпня під час виконання службових обов’язків у м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області загинув молодший сержант Карасевич Володимир Вікторович.
Володимир народився 25 липня 1990 року у селі Радянське Літинського району Вінницької області. У 2006 році закінчив Літинську загальноосвітню школу. Після призову до Збройних Сил України вступив у 2011 році до Одеського державного університету внутрішніх справ. З 2014 року проходив службу в Національній поліції України.
Став на захист країни під час повномасштабного вторгнення Росії. З лютого 2022 року Володимир служив у роті охорони 6 відділу Вінницького РТЦК та СП, пізніше брав участь у бойових діях на Покровському напрямку та в Чернігівській області.
На війні Володимир був головним сержантом — командиром першого міномета третього мінометного взводу мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини А4860.
Володимир Король
Родом Володимир Григорович із села Токарівка. Втім більшу частину життя проживав у Жмеринці. Працював у Жмеринському локомотивному депо, звідки у 2019 році був мобілізований для служби в АТО. У складі 9 бригади безпілотних авіаційних комплексів пройшов Донеччину, а згодом, вже за повномасштабного вторгнення — Кримський перешийок, Запорізький та Покровський відтинки фронту.
За роки служби нагороджений чималою кількістю відзнак: за участь у боях на "Світлодарській дузі", медаллю "Захиснику Вітчизни", нагрудним знаком "Почесна відзнака 9-го ОМПБ", медаллю "За поранення".
Він помер у 59 років внаслідок обширного інфаркту під час відпустки.
Володимир Нечипорук
Володимир Нечипорук житель села Будків, загинув внаслідок поранень 22 серпня 2025 року в м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
В'ячеслав Паньків
25 серпня у бою на Донеччині загинув сержант В’ячеслав Паньків з Тростянецької громади. В’ячеслав родом з села Дубина. Йому було 39 років. Він прийняв свій останній бій поблизу села Грузьке Покровського району.
Денис Юрець
22 серпня 2025 року внаслідок комбінованого обстрілу поблизу населеного пункту Шабелівка Краматорського району Донецької області загинув мешканець села Радівки Денис Юрець. Він захищав Україну у лавах 23 окремої механізованої бригади. Життя воїна обірвалося у сорок один рік.
Дмитро Києнко
Дмитро Києнко добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку служив у полку зв’язку Повітряних Сил ЗСУ, згодом — у 425-му окремому штурмовому полку "Скала" на посаді стрільця-снайпера. Загинув 17 травня 2024 року біля села Новобахмутівка на Донеччині.
Народився у Вінниці, закінчив ліцей №31 та ВНТУ, працював у приватній компанії. У воїна залишилися батьки, дружина та маленька донька.
Євген Олійник
Євген Олійник на псевдо "Якут" народився 28 травня 1983 року у Бахмуті на Донеччині. Працював газоелектрозварювальником, виховував з дружиною двох синів. З початком повномасштабного російського вторгнення з родиною переїхав у Вінницю.
Захищати Україну чоловік пішов у 2023 році. Був танкістом, виконував бойові завдання у складі підрозділу "Вовча зграя" 14 бригади оперативного призначення НГУ "Червона калина". Зі своїм екіпажем воював на східному напрямку фронту, включно з найважчим – Покровським. 19 вересня 2024 року під час бою Євген отримав численні осколкові поранення. Внаслідок них захисник помер 22 серпня 2025.
За життя бійця відзначили державною нагородою України "Захиснику Вітчизни": за відвагу та внесок у зміцненні обороноздатності країни.
Ілля Беднар
На Сумщині 1 серпня загинув Беднар Ілля Миколайович – мешканець Могилів-Подільської громади. Він був солдатом відділу медичної служби 15-го мобільного прикордонного загону "Сталевий кордон" ДПСУ.
Максим Бачинський
Мешканець Вінницької громади Максим Бачинський загинув на Сумщині 6 серпня. Воював у 158-й окремій механізованій бригаді. Був стрільцем-санітаром. Воїн отримав поранення під час масованого обстрілу позицій, яке призвело до смерті.
Микола Кучма
Микола Кучма народився 5 листопада 1967 року в селі Чапаївка, Київської області. Останнім часом проживав у Якушинецькій громаді та працював у будівельній сфері. Воїна мобілізували навесні 2025 року. 16 серпня він помер внаслідок хвороби у Краматорській лікарні.
Олег Тимощук
Олег Тимощук народився 8 серпня 1971 року в Юрівці, навчався в місцевій школі, а згодом закінчив Вінницьке професійно-технічне училище №19 за спеціальністю "монтажник радіоелектронної апаратури".
У 1989–1991 роках проходив строкову службу. Після армії працював токарем у Немирові. З 2014 року був кочегаром у Юрівському закладі освіти, де його знали як відповідального працівника і добру людину.
У вересні 2022 року Олега мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А4648, згодом був переведений до 508-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону військової частини 5057. 23 серпня 2025 року життя обірвалося.
Олександр Безкоровайний
Олександр Безкоровайний народився 25 листопада 1975 року в селі Успенівці Бердянського району Запорізької області. Працював трактористом на місцевому сільськогосподарському підприємстві, разом із дружиною виховував чотирьох доньок. З початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати країну. Чоловік виконував військові завдання у складі 110 Запорізької бригади ТРО "Хортиця".
Дружина та доньки влітку 2022 переїхали у Вінницю. Сюди двічі приїздив і Олександр у коротку відпустку, мріяв залишитися тут і після перемоги.
Чоловік служив на посаді машиніста-екскаваторника дорожнього взводу інженерно-саперної роти, копав фортифікаційні споруди для воїнів на лінії зіткнення між Донецькою, Дніпропетровською та Запорізькою областями.
За значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності країни був нагороджений відзнакою головнокомандувача Збройних сил України "Сталевий хрест".
Загинув Олександр Безкоровайний 17 серпня під час російського обстрілу українських позицій 17 серпня.
Олександр Василько
Старший солдат Василько Олександр Михайлович служив водієм артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону. 26 серпня у Вінницькій обласній клінічній лікарні імені М.Пирогова серце воїна зупинилось.
Олександр Вітряк
Олександр народився 2 квітня 1976 року у Гнівані. Навчався у загальноосвітній школі №1 ім. Макаренка. До війни працював каменотесом у Гніванському кар’єрі. Також був серед майстрів, які долучилися до створення гранітного піаніно біля музичної школи. Мав досвід роботи ювеліром на підприємстві "Сардонікс".
У травні 2024 року Олександра призвали до лав Збройних Сил України, де він став на захист Батьківщини. Службу ніс на Одещині. 27 серпня добре серце солдата Вітряка Олександра Васильовича зупинилося.
Олександр Добровольський
Солдат Олександр Добровольський служив кулеметником 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 5 батальйону. Загинув 23 серпня під час боїв у районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
Олександр Логвинюк
Олександр Анатолійович Логвинюк, 24 жовтня 1984 року народження, був мобілізований 12 вересня 2023 року та служив у складі військової частини А-7788 на Донеччині, був старшим розвідником-гранатометником у розвідувальному взводі 1 десантно-штурмового батальйону.
Чоловік мешканець села Заозерне. Загинув 27 квітня 2024 року під час бою з штурмовою групою противника внаслдок пораненнь, несумісних з життям. Майже півтора року він вважався зниклим безвісти.
Олександр Панчук
21 серпня 2025 року у місті Борисполі Київської області перестало битися серце жителя села Корделівка Калинівської громади Олександра Панчука. Він помер за десять днів до дня народження: 1 вересня йому мало виповнитися 38 років. Причиною смерті стала хронічна хвороба серця.
З серпня 2022 року старший солдат Олександр Панчук боронив Україну у складі 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Він служив навідником мінометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти.
Олексій Некрасов
Олексій Некрасов був солдатом 3 бригади оперативного призначення Нацгвардії, навідником гранатометного відділення. Загинув 15 листопада 2023 року під час боїв біля села Роботине на Запоріжжі.
Народився у військовій родині, з дитинства жив у Вінниці. Працював у різних сферах: будівництві, ремонті, автослюсарстві, останнім часом — у компанії, що надавала інтернет-послуги. Залишилися сестра, брат та племінник.
Павло Пелешок
Солдат Павло Пелешок служив водієм 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2 батальйону оперативного призначення військової частини 3028 оперативно-тактичного з’єднання 1 корпусу Національної гвардії України "Азов".
21 серпня 2025 року під час бою в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області Павло Миколайович отримав тяжке поранення. Його серце зупинилося у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І. Мечникова.
Павло Тарасюк
Павло Тарасюк народився 15 січня 1980 року. До війська добровільно приєднався з початку повномасштабного вторгнення. Під час служби у населеному пункті Соледар Донецької області його нагородили медаллю "За хоробрість у бою".
Зустріч загиблого воїна відбудеться 28 серпня, поховання – у селі Красне. Час проходження кортежу буде повідомлено додатково.
Руслан Оржеховський
41-річний Руслан Оржеховський загинув 1 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Восход Покровського району Донецької області. Він був водієм 1 танкової роти танкового батальйону військової частини А4699.
Сергій Кащук
Сергій Ілліч Кащук з Ямпільської громади загинув 14 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Миропілля, на Сумщині. Йому було 45 років.
Юрій Зелений
Юрій Зелений був інструктором із військового рекрутингу у Вінницькому ТЦК та соціальної підтримки. Понад рік захисник вважався безвісти знклим, однак у серпні 2025 рогку стало відомо, що він загинув навесні 2024 року.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
