У селі Луги на Вінниччині вчителька та дослідниця Світлана Петрик втілила свою мрію – створила етносадибу. У звичайній сільській хаті вона зібрала родинні реліквії, старовинні речі побуту й одяг.
За місяць роботи етносадибу вже відвідали 60 осіб. Окрім експозиції, тут проводять безкоштовні майстер-класи.
Як Світлана втілила свою мрію — у матеріалі.
Будинок в Лугах, в якому обладнали етносадибу, Світлана Петрик придбала близько 10 років тому. Частина предметів у домі залишилася від попередньої власниці.
"Ці лавки, і цей стіл, і ліжка. Скриня – це мого свекра. Він зробив її своїми руками. Портрет господині, яка жила в цій хаті. Вона колись була знаною ланковою жінкою. Ми вирішили його залишити в пам’ять про неї. Є вишиті рушники, ліжко з подушками, стіл, лавки застелені домотканими рядними. Їх ще називали налавниками, які господині ткали, щоб якось прибрати свою кімнату", — розповіла Світлана.
Серед старожитностей — понад 10 вишиваних сорочок, їх також виставили як експонати.
"Це сорочка моєї мами – вона вишита ще в 1962 році. Її вишила моя бабуся. Це сорочка моєї бабусі, є сорочка моєї свекрухи. Це господині цієї хати. І сорочка, яку вишила моя бабуся своєму чоловіку у 1940 році".
У сусідній кімнаті – посуд, речі господарського призначення та піч.
"Вона в цій печі готувала їжу. Тут на полиці горщики, банки, глечики. Діжак – в якому вимішували тісто. Ночви – колись у давнину в них виливали холодець, різали його".
На подвір’ї садиби — господарське приміщення. Його Світлана Петрик також переобладнала для музею, зокрема, жорна для помолу зерна на борошно.
"Воно діюче, тут є два камінці, які труться одне до одного, якщо його прокручувати. І з пшениці, вівса, кукурудзи утворюється крупа і мука. І люди потім готували коржі, хліб. Кукурдзу, пшеницю. І жорнували. Крутили ось цей камінь. Тут підставляли – сюди сіялася крупа. Відсіювали і крупа і мука була".
Відкрити етносадибу — мрія дослідниці. Хотіла зробити це у рідному селі Луги на Вінниччині.
"Я про це мріяла давно. Ще працюючи в школі, ми з дітьми писали дуже багато проєктів і про художнє офрмлення подільської хати, і про вишивки, і про історію села. А потім, коли почала працювати в національному парку, там одним із напрямів є дослідження історико-культурної спадщини — от я тоді вирішила цим займатися".
Етносадиба в Лугах працює місяць. Відтоді її відвідали 60 осіб, провели два майстер класи. Зокрема, працівники заказника “Кармелюкове Поділля” організувала заняття для дітей із виготовлення ляльки-мотанки.
Серед відвідувачів садиби — жителька села Луги Юлія.
"Тут дуже гарно, по-українськи, стильно. Рушники красиві, картини вишиті".
"Ми хочемо, щоб ця етнооселя була продовженням збереженням того, що є. Щоб вона надихала наших дітей. Щоб ми знали, що ми є українці, що це наша віра. Наші звичаї, наші традиції, інших таких немає. Це чисто для себе, для душі, щоб зберегти те, що є, щоб не перервався зв’язок між майбутніми поколіннями, адже оце все, що є в хаті – колиска, рушники – це наша історія. Але історія – це не тільки дати. Це і життя людей", — розповіла Світлана Петрик.
Етносадиба в Лугах працює щодня, вхід – вільний.
