Жителька села Кордишівки, що на Вінниччині, Зоя Хрещенюк на місці городу облаштувала з родиною вічнозелений сад. На десяти сотках — 50 видів хвойних дерев та кущів, а також зони для відпочинку. Після початку повномасштабної війни Хрещенюки переїхали з Києва до батьківської хати у Вінницьку область. Щоб земля не заростала бур’янами, жінка почала висаджувати декоративні рослини. Нині назад у місто повертатися вже не хоче.
Зоя Хрещенюк із сім’єю 38 років жили у Києві. Тут, у селі Кордишівці, — її мала батьківщина. Колись на ділянці біля дому росла картопля. Але після смерті батьків 2009, аби земля не заростала бур’янами, жінка вирішила посадити сад.
"Картоплі так багато нам не треба, що робити з городом ми теж не знали, і ми засіяли тут траву, а другу частину городу грядки садили. А потім мені потрапив журнал у руки, і мені сподобалися рослини з журналу. Я почала собі щось подібне придумувати. І я почала садити туї, їх 300 штук. Самшити. Багато чого пропадало", — розповіла Зоя Хрещенюк.
Вона висаджувала все з саджанців. Як доглядати за ними, захищати від шкідників, формувати крони — навчалася через інтернет.
"Родзинка саду — у центрі в мене кримська сосна. Вона була малою, а вже виросла. Ще 2 метри хай росте, і більше не буду обрізати. Я її у стилі нівакі обрізаю ярусами. Ялівець я сформувала у формі сердечка. Круглі форми, напівкруглі сфери, всякі пірамідальні".
На 10 сотках ростуть туї, сосни, смереки, а також декоративні кущі: дерен жовтий і білий, бордовий фізокарпус, козяча верба, барбариси, спіреї. У саду є зона відпочинку та декоративний фонтан.
"Квітів небагато. Це троянди, сокирки, маки, ромашки, тюльпани, півонія, хости. Королева саду — гортензія. У мене їх близько 40 штук. Недавно лаванду посадила, тут 52 кущі. А ще злаки купила", — розповіла жінка.
Згодом місця стало замало, тож сад Зоя продовжила ще на одній ділянці — за будинком. А це ще 5 соток.
Спочатку ця садиба мала бути лише дачею — місцем для відпочинку на вихідні. Та після повномасштабного вторгнення РФ родина Хрещенюків залишила Київ та переїхала у Кордишівку.
Тут облаштували побут, виростили вічнозелений сад, який став джерелом внутрішнього спокою, сказала Зоя Хрещенюк. За її словами, завдяки природі й гармонії цього місця назад у місто повертатися вже не хочеться. Тут — її дім, її енергія та натхнення. Тож жити залишаться у батьківській хаті і після війни.
Щоранку господиня прогулюється садом із чашкою чаю.
"Медитую, думаю про щось хороше. У мене в саду тільки хороші думки, тут по-іншому не можна".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
