“Білі Янголи” Сумщини евакуювали з Ворожби, що розташована менш ніж за 10 кілометрів від кордону з Росією, місцеву жительку та її доньку. Як це було — бачили кореспонденти Суспільного.
“Вивезти із небезпечної зони. Це основне переживання, клопіт... І наша робота. Переживаєш за своє життя так само як і за життя тих, кого ми евакуюємо”, — говорять “Білі Янголи”.
Евакуаційна команда спецпідрозділу поліції “Білий Янгол” їде до міста Ворожба. Нині вивозитимуть з-під обстрілів місцеву жительку та її доньку, розповідає командир спецпідрозділу Ігор Борко. Каже, для цього використовують спеціальний броньований автомобіль.
“Є капсула для безпечного розміщення пасажирів, кабіна також броньована, спецзв’язок. Все необхідне обладнання для безпечного переміщення”, — говорить Ігор Борко.
Кілька разів броньований автомобіль рятував їм життя, каже поліцейський. Згадує один з евакуаційних виїздів місяць тому, в прикордонне село Павлівка.
“Там одна сім’я лишалася. Але тільки в’їхали в село, одразу під колеса зробив скид ворог і пошкодило автомобіль. Там зупинятись неможливо було, бо якби зупинились, нас би спалили відразу. Було ухвалене рішення повернутися на базу, тому що розмістити пасажирів ми вже не могли, бо не знали: доїдемо, не доїдемо. А евакуацію здійснили вже в інший час”, — згадує Ігор Борко.
“Перед цим ми теж здійснювали евакуацію в Павлівці, їхали ми ввечері. Їдеш, то дуже було страшно, бо будинки горять. Але люди просять і ми повинні їх евакуювати й допомогти їм”, — додає поліцейська спецпідрозділу “Білий Янгол” Альона Ставицька.
На Сумщині спецпідрозділ “Білі Янголи” працює третій місяць. Майже щодня евакуюють жителів прикордоння у більш безпечні місця, розповідає Альона Ставицька.
“Ми пройшли навчання, потім нас відправили в Донецьку область на Покровськ, щоб ми на практиці це пройшли. І потім почали працювати в нас на Сумщині”, — пояснює Альона Ставицька.
“Наразі у Сумській області працює три екіпажі. У них по три людини, умовно розділені на сфери обслуговування: північ, центр і південь”, — зазначає Ігор Борко.
Евакуаційний автомобіль заїжджає у Ворожбу, знайшовши потрібну адресу, зупиняємось. Тепер, каже командир спецпідрозділу, потрібно швидко вантажити речі і виїжджати з небезпечної зони. Місцева жителька Тетяна Нечипоренко речі вже спакувала. Разом із донькою Софією одягаються й виходять із хати.
— Так, все? Точно нічого не забула?
— Та наче нічого.
— Всі на місці? Якщо можна трохи пришвидшіться, будь ласка, бо вже трошки гучно стає.
В машині жінка розповідає: вдруге за останні 10 років їй доводиться покидати домівку.
“Перший раз із Горлівки сюди приїхали, а тепер знову переїжджаємо. Горлівка — це зараз окупована територія, Донеччина. Я там і народилась, і Софійка там народилась, коли їй було три рочки ми виїхали звідти через війну”, — пояснює місцева жителька Тетяна Нечипоренко.
Виїжджати з Ворожби не планували, каже Тетяна. Але довелось це зробити, бо останні кілька місяців російські війська постійно обстрілюють місто.
“Піду на роботу, а тут обстріли, а Софія сама вдома. Дистанційно, тим більше навчаються. І не стільки за себе, як за дитину хвилюєшся”, — пояснює жінка.
“Хотіла давно звідси виїхати. Було страшно самій вдома знаходитись. Особливо коли КАБи були, я боялась, було гучно. У нас ще хата тряслась від обстрілів. Ховалась там, де в нас вікон менше і вони закриті. Хоча там теж може прилетіти, але я ховалась там”, — говорить Софія.
Нині Тетяна з Софією їдуть до родичів у Кривий Ріг. Жінка каже, з собою взяли найнеобхідніші речі.
“Засоби гігієни, перевдягачку, а все інше поштою прийде.. А, і телевізор. От необхідність найбільша (сміється — прим. авт.)”, — додає Тетяна.
Чи надовго оселяться в Кривому Розі — жінка поки не знає. Але каже, вірить, що для неї та її доньки там буде безпечніше.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp.
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
