У вересні оголосили обов'язкову евакуацію з Глухова. За даними міської ради, вже виїхало близько 12,5 тисяч жителів. Про те, чому люди повертаються або залишаються у місті та яку допомогу можуть отримати евакуйовані — дізнавалося Суспільне.
Глухівчанка Світлана Яненко повернулася в Глухів разом із донькою після трьох місяців перебування у більш безпечному місці. Каже, нині майже звикла до періодичних вибухів: "Зараз трошки тихіше останнім часом і, на мою думку, спокійніше набагато. Тому ми поки тут і нікуди не збираємось, якщо що. Тому що це наш дім, ми тут живемо, тут є наш будинок, тому що вдома набагато краще, тому що тут робота. Взагалі, вдома є вдома", — ділиться Світлана Яненко.
З моменту оголошення обов’язкової евакуації із Глухова минуло два місяці. За інформацією міськради, станом на 1 листопада виїхала третина населення. Це – 12,5 тисяч жителів. Із них – понад три тисячі дітей.
Валерій — один із тих, хто залишився: "Не знаю, нікуди їхати. Як кажуть, що в своїй хаті, на своїй родині. Знаєте, як кажуть, що захищає й земля, угли захищають. А поїхати, хто його знає, що там буде, як воно там буде. Це як кажуть, їхати в пустоту".
Жителька міста Юлія розповідає, обстановку в Глухові назвати спокійною не можна. Чи не щодня чути гул безпілотників, періодично місто атакують із авіації.
"Як на початку війни, то люди кожного шороху боялися і бігли одразу і в підвали, і кругом. Зараз люди трішки звикли до того, хоч і страшно, але звикли. Але якщо вже приліт КАБу, то ти того не зреагуєш. То ти хоч би встиг, вискочити з будинку і залишитися взагалі живим", — говорить Юлія.
На питання, чому не виїжджає, Юлія відповідає: "Поїдеш в інші райони, там також бомблять, там також прильоти. А ще ситуація в тому, що треба людині буде там за щось жити, платити, знімати житло. Немає безплатного житла такого, що людина приїхала, їй все дали, і вона там в той період часу побула і повернулася назад додому, якщо тут стало тихіше".
Керуюча справами апарату Глухівської міськради Ірина Терещенко каже: працюють над комунікацією із громадами по всій Україні – шукають безоплатні місця проживання для тих, хто евакуюється.
"Зараз ми робимо таким чином, що ми звертаємося до кол-центрів, які є. У нас військові адміністрації, вони надали перелік тих місць, куди можна зателефонувати в ту чи іншу область. І саме з ними ми зв'язуємося, кажемо людям, подивіться, чи вас це влаштує, даємо номер телефона, наприклад, сільського або селищного голови, які спілкуються з ними", — зазначає пані Ірина.
Для тих, хто хоче виїхати, в Глухові діє оперативний штаб. Там дані людей вносять до єдиної бази вимушених переселенців. Та надають довідку про евакуацію, зз нею можна стати на облік на новому місці проживання.
"Якщо в місто Київ, то я даю флаєр на допомогу, тобто ми знайшли гуманітарні штаби, куди люди можуть приїхати й на перший час їм нададуть хоча б невелику допомогу: продукти харчування, ковдру, теплі речі якісь. Тобто перша необхідність. Не всюди звичайно є. Це по Київській області. Це ж саме є по Івано-Франківській, по Львівській області", — розповіла Ірина Терещенко.
Щодо виплати в 10 тисяч 800 гривень, то, як пояснює Ірина Терещенко, ці гроші надає міжнародна гуманітарна місія, а не держава. Ті списки евакуйованих, що формують у Глухові, щодня передають військовій адміністрації. Далі вони надходять до благодійників і волонтери реєструють переселенців на фінансову підтримку.
Окрім цього, глухівчани, які переїхали в межах області, можуть отримати одноразову грошову виплату допомогу на дітей у розмірі 2 тисячі гривень.
Також глухівчанам, які евакуюються, пропонують взяти в дорогу пакунок переселенця: "Там є суп є герметично запакований, дві каші, сухе мило, щоб помитись, якщо буде необхідність, і ще вологі серветки. Невеличкий пакунок, але він знадобиться".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
