У Сумах відновила свою роботу майстерня керамістки Катерини Ґєзи. Майстриня після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Шотландії, та після повернення з евакуації вирішила відновити справу, якою займається понад 15 років. Кореспонденти Суспільного побували на одному з перших занять.
Катерина Ґєза розповідає, що почала займатись керамікою 15 років тому. Перед початком майстеркласу керамістка Катерина Ґєза ділиться секретами роботи на гончарному крузі. Пані Катерина говорить, це складна і копітка робота:
"В гончарстві мені є куди рости, бо я набагато пізніше почала гончарством займатись, ніж просто щось ліпити вручну, чи використовувати гіпсові форми, литво, я дуже багато технік знаю, але є куди прогресувати, бо я гончар самоучка".
Для освоєння гончарного круга треба займатись цією справою не менш як рік, додає пані Катерина, а в умовах відключення електрики більше користі від старовинного механічного гончарного круга, який обертається ногами гончара:
"Буває таке, що батьки для своїх дітей заготовляли глину. Вона там десятиріччями вилежується і від цього лише краще стає. Але є звісно і нюанси вона не має сохнути. Я зберігаю в льоху, наприклад, там вона зберігається нормально".
Олена Рудницька живе в Сумах, має двох дітей. На майстер-клас до Катерини ходила до повномасштабної війни, тому, говорить, коли дізналась, що заняття відновлюються прийшла знову: "Мені хочеться ліпити, якісь незвичні речі, але й практичні. Я ще захопилась чайними церемоніями, і в мене є бажання і мета, створити собі свій власний посуд, чайничок маленький, я його почала робити, і хочеться чашечки потім зробити".
Нині Олена має і власний доробок, наприклад, ваза в вигляді жіночої фігури.
"У мене є такий легкий фетиш на жіночі груди. Перша чашечка, яку я зробила, там теж були груди, якраз я кілька тижнів, як завершила грудне вигодовування, і це було так символічно для мене. Це якась така філософія, яку мені хочеться нести в маси, що жінки різні, форми різні й це класно, все має бути й це природно", — зізналася Олена.
Юлія Григор’єва зазвичай приходить на майстеркласи разом з подругою. Пані Юлія розповідає, перший виріб, який вона зробила мав прикладне значення:
"Моя подружка каже, що я вставляю свічку в стаканчик з рисом, тому вирішили, що це круто, прийти й зліпити свічник. Зліпили, он там стоїть на поличці, чекає свого випалу. Бо ми розуміємо, в які часи ми живемо і це в принципі — “маст-хев” сьогодення. Як арттерапія це теж може працювати дуже, дуже. І до речі, знаю, що глина дуже допомагає дітям, бо це розвиток моторики дрібної".
Повномасштабна війна, розповідає пані Катерина зламала плани на майбутнє. Разом з доньками майстриня евакуювалась до Шотландії, де прожила 8 місяців. В евакуації майстриня не покидала улюбленої справи, а після повернення відновила заняття в майстерні кераміки.
Такий крок під час війни, говорить Катерина, вважає терапевтичним, адже вона займається улюбленою справою, до неї приходять люди, з якими вона спілкується і допомагає їм відволіктись від буденності.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp.
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
