Ремонт техніки, злагодження та бойові виїзди — такі завдання нині перед військовослужбовцями 2 взводу 22 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, які захищають кордони Сумщини. Про службу та свої мрії екіпаж одного із БМП розповів кореспондентам Суспільного.
Анатолій на псевдо “Циган” призвався на службу в лави ЗСУ з Миргородщини. У 22 окремій механізованій бригаді служить водієм-механіком близько пів року:
Було питання, хто коли-небудь стикався зі старою сільськогосподарською технікою. Вирости в селі й не знать радянську техніку трохи якось не воно. Сказав, що можу водить трактори. Сказали, що поїдеш у Десну, там буде видно. Потрапив у Десну відучився і з перших днів сів на чудо техніки радянської.
Саме в навчальному центрі, розповідає чоловік, до нього приклеїлось псевдо “Циган”. Чому його так назвали побратими не знає, але говорить, що він не ром. Після навчання був перший бій, який каже Анатолій пам'ятає до дрібниць.
Перший бій відбувся 2 травня цього року. Ми їздили з інженерами ставить в Кліщіївці загородження й сітку розстібати. Накрили мінометом так, що евакомашина не могла заїхати. І ми через кліщіївський віз, через мінні поля вийшли до переправи.
Чоловік говорить, що фізпідготовка на війні має велике значення:
Я чогось думав, що в бронежилеті з рюкзаком, автоматом, БК бігати так не реально. Але ми 7 кілометрів за 15 чи 20 хвилин на льоту пробігли, як десантники. Не мало значення скільки кому років, 50 чи 30, просто вздовж посадки бігли, бігли, бігли, розуміючи, що там життя.
Вдома воїна чекає дружина та 16 літній син, які за нього хвилюються, розповідає Анатолій, а він, своєю чергою, знає, за що воює:
Я живу біля містечка, там прильоти, прильоти, прильоти, зараз збивають дуже багато, багато падає по селах ракет, неспокійно ніяк. Хочеться голос рідний почути Син дуже переживає, в Кліщах, як на два тижні на вихід пішов, так він там вже почав до командування дзвонити.
Оператор-навідник 22 окремої механізованої бригади Збройних Сил України Сергій на псевдо “Малий” родом з Вінничини, розповідає, воює майже два роки. До військомату прийшов сам не маючи жодного бойового досвіду. Там йому запропонували чекати повістку:
Я за фахом бухгалтер в бізнесі. І так, як я більш з цифрами дружу, то оператор-навідник мені підходить, тут треба прораховувати, корегувати й потім робити постріли, тому більш менш таку військову професію обрав.
Сергій говорить, ця БМП-1 — радянського виробництва та має свої переваги:
Стрільба ведеться з неї з гармати й з ПКТ, коли вона знаходиться в робочому стані, а вона дуже голосно працює, і бокові постріли, бокові прильоти, їх не так чути. Ти, ніби знаходишся в капсулі й захищений від сторонніх звуків.
Це, говорить Сергій, допомагає зосередитись на своїй роботі, не боятися:
Але найгірше було, коли прилетів ФПВ дрон, він прошив машину наскрізь. Відбувся вибух, це було неприємно, цей дзвін у вухах. Так добре склалося, що екіпаж й люди вибралися цілі й здорові. Ну там невеликі осколкові, але так всі вижили ФПВ дрон пробив перед, в районі правого катка і пройшов наскрізь через всю машину. І машина загорілася, це було незвично і трохи лячно.
Вдома, додає Сергій, на нього чекає родина, за якою сумує найбільше.
За домом мені здається всі скучають, за рідними близькими, але так, як я знаходжусь на своїй території, на території України, то я вважаю, що я знаходжусь у себе вдома.
Перед самим завершенням інтерв'ю екіпажу надійшла команда виїхати на евакуацію. Воїни швидко збираються, оглядають бойову машину та їдуть виконувати завдання.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
