На Глухівщині, у селі Землянка, є історико-етнографічний музей. Жителі села створили його на честь своєї землячки, дворянки Пелагеї Литвинової-Бартош, яка у 19 столітті вивчала українські традиції та звичаї.
У радянські часи влада намагалась знищити всі згадки про Литвинову-Бартош, розповідає завідувачка музею Оксана Анісімова: "Пам'ять про дворян витравлювалась, дітям навіть не розповідали, що була така. Але коли розпочалась декомунізація і ми почали думати, як перейменувати головну вулицю нашого села, згадали, що старі люди розповідали про дворянку, яка вчила дітей вишивати та вчила їх грамоти. Ми "полізли" в Google і почали читати "Пелагея Литвинова-Бартош – фольклористка, етнографиня…". Коли дізналися, яка відома у нас землячка, то це всіх здивувало".
Музей відкрили у 2019 році в старовинному будинку сільського священника. Сьогодні у музеї можна знайти багато праць Литвинової-Бартош. Зокрема, тут цінують збірку місцевих весільних традицій.
"Найціннішою її роботою вважається праця "Весільні обряди та звичаї в селі Землянка Глухівського повіту на Чернігівщині. Тут описані всі 25 весільних обрядів, які були 100–150 років тому: від "допиток" – до "одводин". Коли ми прочитали цю книгу, то зрозуміли, що це справжній шедевр", — розповідає завідувачка музею Оксана Анісімова. За словами завідувачки музею, частину обрядів в селі вже намагалися відтворити. Зокрема, для цього створили автентичний гурт "Панянки з Землянки". "Ми відтворили один з обрядів, який називається "коровай". Коли жінки пекли коровай, то співали пісню: "Ніхто не вгадає, Ніхто не вгадає, що в нас в короваї. Три фунти мучиці, три ложки водиці та три фунти масла, яєць півтораста …", — говорить жінка.
Крім весільних традицій, дослідниця задокументувала і місцеві орнаменти. Також у музеї зберігся примірник азбуки, яку Литвинова-Бартош написала для сільських дітей. Оксана Анісімова розповіла: "Пелагея Литвинова-Бартош збирала зразки орнаменту. Вони унікальні, таких ви не побачите ніде. Це зразки Глухівського, Конотопського, Кролевецького повітів. Азбуку для народних шкіл також писала вона. Вона сама створювала, сама навчала. Ця азбука пристосована для навчання бідних дітей із села".
Музей в Землянці наповнений багатьма артефактами, які закладу передали самі жителі села. Але найбільше тут пишаються справжнім ткацьким станком, говорить завідувачка: "Наш музей історико-етнографічний. Тут багато експонатів, які передали мешканці села: знаряддя праці, рушники, вишиванки. Дієвий ткацький верстат, на якому наші майстрині плетуть килимки. Чому? Бо Пелагея Литривинова-Бартош мріяла заснувати ткацьку школу і алишити її селу. Цей ткацький верстат – як втілення її мрії".
У музей Землянки приїжджають екскурсії не лише з навколишніх міст, а і зі столиці. Завідувачка закладу розповідає, що до війни довелось зустрічати й гостей з-за кордону.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram