Суспільне поспілкувалося із командиром оперативно-тактичного угруповання “Суми” генерал-майором Олександром Нестеренком про зміцнення оборонної здатності Сумщини, відповідь української сторони на обстріли прикордонних територій, про навчання для добровольчих формувань і цивільних громадян, а також про те чому у перші дні повномасштабного вторгнення на Сумщині не було відповідних сил, які б зупинили ворога.
— З 24 лютого Сумщина опинилася сам на сам із ворогом, на території не було військових формувань, крім того, були накази про евакуацію силовиків. На ваш погляд, чому тоді склалась саме така ситуація?
— На той час, пріорітет надавався зосередженню основних зусиль на сході нашої держави, де велись бойові дії. Переважна кількість військових частин була там. На Сумщині, на Чернігівщині, там, де країна межує з Росією, були переважно військові частини територіальної оборони та добровольчі військові формування, які розпочали формування практично в лютому місяці.
— На вашу думку, це було правильне рішення, що Сумщина залишилася без захисту?
— Я думаю, це залишимо для історії, для тих людей, які дадуть оцінку собі і діям тих керівників, які на той час приймали рішення такі.
— Ви говорите про військові формування чи і про евакуацію силовиків, у тому числі?
— Військові формування — це 117 бригада територіальної оборони, вона залишилась тут, з 24 лютого і по цей день вона тут. А те, що були відведені частково підрозділи сил оборони, - на той час, було таке рішення.
Оперативно-тактичне угруповання “Суми”: коли та для чого створене, які мають завдання та райони у підпорядкуванні та чи готова Сумщина до нового наступу РФ
— Саме в день, коли ми спілкувалися із Олександром Нестеренком, на території оборонного укріплення у Сумському районі відбулися навчання для керівників підрозділів, які входять до складу ОТУ “Суми”. Тож ми запитали, чому ці навчання провели саме зараз і яка їх мета?
— Перше, що ми зробили — це провели всі інженерні роботи, фортифікаційні роботи вздовж державного кордону і вивели підрозділи для того, щоб взяти під контроль державний кордон, а тепер поступово розпочинаємо обладнання в глибину.
Ми знаходимось на в‘їзді в м. Суми, це зовнішнє кільце оборони міста, тому ми обладнуємо поетапно і ми зібрали керівників, це командири військових частин, які були сформовані з лютого по квітень місяць. Для того, щоб показати, як воно повинно бути зроблено, щоб було єдине бачення питання.
— Тепер безпосередньо про формування ОТУ "Суми". Коли і для виконання яких завдань було сформоване це угруповання?
— З початком другої хвилі агресії, в лютому місяці ми здійснювали оборону Києва. Після того, як зупинили там ворога, почали розширювати кільце навколо столиці, щоб відтіснити ворога, щоб не було можливості йому застосовувати засоби артилерії, засоби ураження по Києву.
На початку квітня було прийнято рішення і командувач оперативно-стратегічного угруповання "Північ" видав директиву на формування тактичної групи "Суми". Ми наступали в складі двох окремих батальйонів по межі Чернігівської та Сумської області і вийшли в район Конотопа. Там отримали директиву на формування тактичної групи "Суми" і 14 квітня було вже бойове розпорядження головнокомандувача ЗСУ на переформування тактичної групи "Суми" на оперативне угруповання військ "Суми". Ми прийняли відповідні сили та засоби: безпосередньо 116 окрема бригада ТРО, 117 окрема бригада ТРО, підрозділи Державної прикордонної служби, підрозділи Національної гвардії, військова служба правопорядку і складові сил оборони, а саме Національна поліція в підпорядкування перейшла нам і підрозділи спеціальні служби безпеки.
— Тобто фактично у квітні було створено ОТУ "Суми" і в ваше підпорядкування перейшли і силовики в тому числі. Тобто, на цей момент вони вже повернулися?
— Коли ми вже зайшли в Конотоп, потім зайшли в Суми, вже вони були на місці.
— Яка територія охоплення ОТУ "Суми"?
— ОТУ "Суми" дислокується на територіях Сумської, Полтавської, частково Харківської та Черкаської областей.
— Які ваші головні завдання?
— Головна задача — це охорона і оборона державного кордону і військово-сухопутної зони відповідальності в межах визначених областей.
— Які заходи для цього здійснюються? Оці оборонні споруди — один із пунктів комплексу заходів?
— По-перше, ми провели фортифікаційні роботи першої і другої черги, провели і завершуємо мінування території вздовж державного кордону.
Провели комплекс тренувань, щоб в разі спроби агресора перетнути державний кордон, ми могли дати гідну відсіч і не повторити події 24 лютого.
— Зараз ми чуємо регулярно інформацію про те, що знову готується наступ, готується прорив і саме на ділянці, яка підпорядкована ОТУ "Суми". Що ви скажете на це?
— Противник створює такі умови, щоб тримати постійно в напрузі, це елементи інформаційної війни. Ми володіємо повністю інформацією, є заходи, які пов‘язані з ротацією на території РФ. Відповідно, в інформаційний простір іде вкид, що розвантажуються ешелони, рухаються військові ешелони і люди думають, що можуть повторитися події лютого. Але, якщо порівняти те, що було в лютому і те, що зараз по кількості, наявності сил і засобів, навченості, забезпечення, то я думаю, події лютого не повторяться.
— Ви хочете сказати, що Сумщина зараз готова дати відсіч ворогу?
— Так, готова. Ті заходи, які ми провели як військові, спільно з усім силовим блоком, з добровольчими формуваннями, з населенням Сумщини, яке, до речі, дуже патріотично налаштоване. Всі разом ми робимо те, щоб ворог не перетнув державний кордон.
— Ворог зараз кожного дня обстрілює прикордонні населені пункти Сумщини і вони достатньо серйозно страждають. Чи відповідає українська сторона?
— Звичайно. Застосуванню будь-якої зброї ворогом, ми даємо адекватну відсіч. Я думаю, про це треба говорити і люди повинні знати правду. На даний час, це боротьба артилерійських систем. Вони обстрілюють, ми засобами повітряної розвідки дізнаємося їх вогневі позиції і здійснюємо ураження.
— Ми говорили про Сумську область. Ви казали, що у підпорядкуванні ОТУ "Суми" і Полтавська і частина Харківської та Черкаської областей. Такі оборонні споруди обладнані на всій території, яка у вашому підпорядкуванні?
— По Сумській області, Полтавській і Харківській області є, бо в лютому, квітні ми виконували заходи щодо деблокування міста Харкова і звільнення Харківської області від ворога.
— Чого ви базується у Сумах, а не у Харкові? Чого туди основні сили не кинуті?
— По Харкову то було окреме завдання, відповідно до бойового розпорядження по такому сценарію, як і в Києві, звільнити територію, якомога більше звільнити коло до державного кордону, щоб витіснити противника. Задача була виконана - за 51 день ми звільнили понад 22 населених пункти.
— І тепер у вас завдання, яке передбачає базування у Сумах?
— Враховуючи положення, що тут йде кордон з ворогом, це правильно зі стратегічної точки зору.
Про взаємодію військових та адміністрацій: чи є протиріччя?
—Чи виникають конфлікти у співпраці із військовими адміністраціями?
— Спірних питань у нас не може бути, бо ми виконуємо одну задачу. До формування ОТУ «Суми» ми вже були знайомі з паном Живицьким і з головою Полтавської ОВА, ще з попереднього місця служби. Тому у нас взагалі немає непорозумінь. І особливо на Сумщині - з 7 квітня, коли ми зайшли, було повне порозуміння, сприяння. Ми з питань безпеки здійснюємо постійне переміщення і куди б ми не переміщувалися, завжди є повне розуміння і фінансова підтримка. Так як у нас тимчасове угруповання, є частина військової техніки, яка з нами прийшла, а є та техніка, яку забезпечила військова адміністрація Сумської або Полтавської області. Це один із прикладів.
— Є ще і фінансування, наприклад, отаких оборонних споруд, це ж немалих грошей коштує. Які джерела фінансування?
— Щоб не було так, що одна військова частина забезпечується, а інша стоїть на паузі, ми з першого дня формування проговорили - наприклад необхідно командиру військової частини, що на його опорний пункт, крім земляних робіт, ще і обшити та накрити правильно, треба ліс. Командир на місці вирішує питання з лісгоспом, подає заявку, я її погоджую, голова ОВА бачить, що є моє погодження, він підписує і відразу йде реалізація. Або треба виділити кошти на ремонт техніки - заявку подає командир і адміністрація виділяє кошти.
Габіони у Сумах: незручності для цивільних автомобілів чи ефективний засіб для оборони міста військовими?
— Давайте обговоримо нові габіони у місті Суми. Щотижня фіксуємо ДТП - не роз’їжджаються машини з тими габіонами. На адресу мера Сум звучать звинувачення, в він відповідає: "Вимога військових поставити. Саме такі вони мають бути, саме в цьому місці розташовуватись". Що ви скажете на це?
— Габіони призначені для того, щоб затримати рух колон техніки противника. І якщо ми їх почнемо ставити тоді, коли вже піде колона ворога, ми їх просто не поставимо - не встигнемо, бо їх треба закупити. Те, що там ДТП, аналіз показує, що переважно це з тими людьми трапляється, які дозволяють собі сісти за кермо у стані алкогольного сп’яніння.
— Але легковий автомобіль зносить цей габіон. Так, він страждає сам, але і габіон розвалюється. Він наповнений піском. Можливо, є якісь загальні певні стандарти по їх створенню, по їх міцності, наповненості? З чого вони мають бути, щоб танки могли зупинити, а не тільки легкові автомобілі? Ви слідкуєте за виконанням цих робіт міською владою?
— Так, звичайно. Це перешкода, яка дає можливість за неї стати гранатометнику, кулеметнику. Вони направлені більше на те, щоб вогневі мобільні групи ставали за них і вели вогонь по ворогу і тим самим не допустили безперешкодного проходу колон.
— Можливо було б корисно, якби їх і знести не так просто було?
— Звичайно. Ми обговорювали на брифінгу з владою, щоб там попереду поставити блоки, які будуть затримувати не тільки легкові автомобілі, а і бронетехніку.
Добровольчі формування територіальних громад: які проблеми виникають з їх створенням та забезпеченням і яка чисельність таких формувань на Сумщині
— Вам доводиться спілкуватися безпосередньо із головами територіальних громад, бо зараз там створюються добровольчі формування. Наскільки важко йде ця робота?
— Добровольчі формування — це люди, які поєднують і роботу і захищають відповідну територію. І ми нормально на це реагуємо. Є якесь загострення — все в сторону, в окоп і захищають. Голови громад — це перш за все ті, хто знають, що це за люди. Бо можна під різним приводом зайти в добровольче формування, адже це ті люди, яким довіряють зброю. За 5 місяців я ще не бачив жодної громади, з якою б ми не знайшли порозуміння.
На Сумщині на даний час найчисельніші добровольчі формування, порівняно із іншими регіонами України. Це понад 10 тисяч особового складу. Це мотивовані люди, які з лютого захищали територію, де живуть. Можливо у них не було достатньо засобів, була тільки стрілецька зброя, але зараз у них є і протитанкові засоби, є трофеї, які вони відбили у лютому. При кожному батальйоні територіальної оборони є декілька добровольчих формувань. Наприклад, в Сумському батальйоні 15 добровольчих формувань, це по декілька сотень людей. Обов’язок збройних сил — це забезпечити зброєю і боєприпасами. Бронежилетами, касками забезпечує громада.
— Чи достатня швидкість створення і навчання ДФТГ?
— Ще трішки покращити забезпечення і ми будемо мати на достатньому рівні. Да, в них немає машин, танків, але під ті завдання, для яких ми їх застосовуємо, це нормальна класична форма того підрозділу, який може працювати.
— А які це завдання?
— Зараз другий формат ведення бойових дій. Диверсійно-розвідувальні групи, наприклад, зайдуть у Верхню Сироватку, і там не треба танки, там нормально підготовлені професійні добровольчі формування можуть їх знищити.
Про територіальну оборону, бої за Охтирку та чому російські військові не “взяли” Суми?
— Стосовно територіальної оборони. У березні герої були одні. А у квітні, коли почали повертатися силовики, героями стали зовсім інші. Ви співпрацюєте з тероборонівцями тими, які тримали оборону Сумщини? Де вони зараз? Чи гідно вони відзначені за те, що робили?
— Вони нікуди не поділися. Заходи, які вони тоді організували, були зроблені правильно. Командир 117 бригади полковник Кирʼян правильно здійснив оборону міста Суми та області, враховуючи ті сили і засоби, які були у підпорядкуванні. Командир 150 окремого батальйону ТРО Костянтин Сипченко, командир 15 окремого стрілкового батальйону Олександр Мордванюк — вони всі знаходяться тут, ніхто не поїхав, вони виконують свої задачі.
Особливо хочу зупинитись на обороні Охтирки. Я дуже добре знаю полковника Дениса Дикого — командир 91 окремого полку оперативного призначення, це герой України. Я жодної хвилини не сумнівався у цьому офіцері, вони настільки професійно зупинили переважаючі сили противника. Там приймала участь в цьому і 3-тя батальйонно-тактична група 93 ОМБР "Холодний Яр" — це могутня славетна бригада. Це одна із легендарних бригад, яка наводить жах на ворога.
Це все дало можливість щоб місто Суми ворог не зайняв, а обійшов. Тому що у них же і ціль була — місто Київ. Але вони і не змогли закріпитися в нашому обласному центрі.
— І ми підійшли до питання - чому майже не бомбили Суми, як Сумам вдалося уникнути окупації? Версій і причин близько десятка і вони не виключають одна одну, а радше доповнюють.
— У ворога на той час не було достатньо сил на всі обласні, районні центри, важливі магістралі. В нього була задача — швидко оволодіти Києвом, і поставити умови щодо зміни керівництва держави. І їм це не вдалося.
“Ми на своїй землі”. Про навчання цивільних та чому перемога буде за нами
— Чи відбувається зараз навчання цивільних, адже воно теж на часі?
— Ми розпочали з Верхньої Сироватки, на тому тижні ми перше заняття провели там. Ми бачимо, що ворог обстрілює і наносить ракетні удари по цивільним об’єктам під прикриттям того, що там військові, хоча це не так. Ми навчаємо, як діяти керівникам, наприклад, директору школи, щоб забезпечити безпеку дітей. Ми проводимо комплекс навчань по наданню першої невідкладної медичної допомоги, тому що дуже багато втрат від того, що несвоєчасно надана медична допомога.
Ми залучаємо збройні сили, фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій. Дуже важливо показати, як виглядають міни, як діяти якщо ви потрапили на заміновану ділянку, це і є підготовка цивільного населення.
— Скажіть, чого зараз не вистачає ОТУ "Суми"? Можливо, забезпечення, підтримки, тренерів, військових фахівців певного спрямування?
— Фаховості вистачає, зброї вистачає, є проблеми у забезпеченні добровольчих формувань засобами індивідуального захисту. Але ми з головою ОВА знайшли тих, хто вже виділяє на це кошти, замовили засоби захисту і здійснюються вже закупки, передача на громади. Вони, звісно ж, запитують: “Коли у нас NLAWи будуть?” (ред. Next Generation Light Anti-tank Weapon — шведсько-британська переносна протитанкова керована ракета малої дальності). І я їх розумію - мені теж хочеться гармат трьох сімок побільше (ред. M777 howitzer неофіційна назва серед українських вояків: "Три сокири" — польова причіпна гаубиця зі стволом калібру 155 міліметрів), які партнери Ураїні поставляють. Але в лютому місяці точно не було протитанкових засобів іноземних, були РПГ-7. А зараз у нас всі добровольчі формування мають іноземні протитанкові засоби.
— Чи допомагає вам у службі те, що ви родом із Сумщини?
— В квітні, коли ми наступали у Сумському напрямку, я якось не задумувався. Але коли ми зупинилися, вийшли на державний кордон, я зрозумів, що це велика ступінь довіри і відповідальність, бо я сам з Сумщини, тут народився, ходив у школу, тут проживають мої батьки і якщо я щось зроблю не так, то напевно я собі не пробачу. У нас військові частини вздовж кордону стоять з різних куточків України і коли я вирішував, де якому батальйону зайняти місце, я вивчав автобіографію командира. Наприклад, командир 10-го окремого стрілецького батальйону, родом з Білопільщини, і я поставив його на Білопільський напрямок. Бо впевнений що той батальйон ні кроку назад не зробить. Такі тонкощі на мою думку в командирській службі мають мати місце.
— Чому перемога буде за нами?
— Бо ми на своїй землі, нам не треба наказувати, що нам робити і як робити. Ми – самостійна держава і ми протягом багатьох років це доказували. Можливо, у нас є якісь слабкі місця, але нам же не 50 і не 100 років. Я думаю, в історії буде прописано що ми зараз робимо і це точно наша справа, і точно перемога буде за нами.
Авторка — Оксана Кириленко
Що відомо
- Олександр Нестеренко — український військовик, генерал-майор Збройних Сил України. Народився на Сумщині. 1996-1999рр - проходив службу у Військовому інституті ракетних військ та артилерії імені Б. Хмельницького в Сумах. Із 2007-го обіймав посаду начальника штабу 30 ОМБ. На її основі сформовано миротворчий підрозділ дев’ятої ротації українського контингенту миротворчої місії в Косові, де Олександра Нестеренка призначено командиром національної складової УкрПолбату. Із 2009 року у званні полковника командував 30 окремою механізованою бригадою.
- У 2014-му його призначено першим заступником командира 8 армійського корпусу. Із 2017 року — заступник командувача з територіальної оборони ОК "Північ". Улітку 2018 року вперше в Сумській області провів навчання для підрозділів територіальної оборони. Із липня 2019-го — командир ОК "Схід". 5 грудня 2019 року присвоєно звання генерал-майора. Із квітня 2022 року — командувач оперативно-тактичного угруповання "Суми".
Читайте також
- Вогневі споруди та спостережні пункти — на Сумщині зміцнюють оборону.
