Стали відомі обставини узяття в полон групи російських військових, які 27 лютого заїхали в місто Суми на двох бронетранспортерах з харківського напрямку. При в’їзді в місто представники територіальної оборони зустріли російських окупантів пострілами з кулемета. Частина росіян, які сиділи на броні, загинула, частина — дістала поранення.
Не очікуючи такого, росіяни на великій швидкості поїхали вглиб міста вулицею Харківською. Повернувши на проспект Михайшла Лушпи, бронегрупа розділилася.
На перехоплення одного з БТРів виїхала група швидкого реагування з восьми бійців на двох легковиках, говорить командир групи Андрій Коробка.
"Власне, отут ми залишили дві свої машини, далі спішилися — і побігли пішки, щоб за рогом, як вибігти, не потрапити під зустрічний вогонь БТРа, щоб мати змогу маневрувати", — згадує він.
Дорогою до групи перехоплення доєдналося іще декілька автівок з сумськими захисниками. 27 лютого у районі вулиці Замостянської російські окупанти покинули БТР, на броні — вбитий та покинутий росіянин.
"Вийшли до залізничної колії та побачили, що БТР стоїть біля залізниці, й вже відкритий десант — за ознаками того, що там нікого немає. Ми розійшлися в різні боки, почали наближатися до БТРа. Перші, хто підійшов, сказали, що там вже нікого немає, лише один двохсотий на ньому лежав. І в той момент з будинків навпроти підійшли цивільні чоловік і жінка, сказали, що бачили, як військовослужбовці Російської Федерації спішилися і попрямували в сторону промзони", — каже Андрій Коробка.
У районі вулиці Черкаської, зазначає він, побачили сліди російської групи, які вели до будівлі з червоної цегли.
"Побачили, що за однією з будівель є якийсь рух. Крикнули, щоб ті виходили. Вони сказали: не стріляйте. Почали виходити й викидати зброю, лягати на землю", — говорить військовослужбовець.
Пораненим російським окупантам українські бійці одразу надали першу домедичну допомогу. Цей момент зняв один з представників територіальної оборони: "Важкий, що з ним? Перев’язку нормальну зробіть йому. А що в нього, нога іще? – Ні. – Рука, він каже, не тримає. Та там турнікет такий – шняга. Вище нього накладай. – Лягай, на підлогу. Ти відлізь від нього. — Поранений, тобі допомогу надали? Хто іще поранений? А, пораненого відвезли. Ти просто тягнув на собі? Ти просто тягнув на собі, чому ти в крові? — Так".
Тоді сумчани взяли в полон шестеро російських військових, серед яких двоє були пораненими. Після надання невідкладної допомоги на місці, їх відвезли в лікарню.
"Це була 27-ма мотострілецька бригада, десь у Підмосков’ї вони розміщуються, один військовослужбовець був інспектором воєнної поліції, щось таке. Це він був у складі першого мотострілецького полку Таманської дивізії, здається. І так вийшло, що саме на цього військовослужбовця через декілька днів відбувся перший обмін полоненими, з початку повномасштабної війни. На одного його обміняли п’ятеро наших хлопців, яких взяли десь біля Низів — їхню машину захопили", — говорить Андрій Коробка.
Це був Юрій Нікітін 1997 року народження, з Омська. У чому була його цінність для росіян, Андрій Коробка точно не знає. Обміняли його 1 березня, каже він.
"Прізвище, ім’я, по батькові? – Аскєров Мурат Аблахітович. – Рік народження? 10.04.1978. – Де проживаєш? – Місто Москва. – Де народився? У республіці Дагестан, Хасав’юртовський район, с. Шесті. Звання, посада, військова частина? – Старший лейтенант, командир взводу, в/ч 61899. Тут які завдання стояли? — Оточити місто, блокувати мости. – Яке місто? – Суми. — Що ваше керівництво говорило, коли заходили, для чого ви сюди йдете? – Що треба поміняти владу в Україні, що в Україні — погана влада, що народ вимагає, щоб їх звільнили від цієї влади", — сказав під час допиту інший російський військовий, якого затримали 27 лютого воїни територіальної оборони Сум.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
