Все, що було, віддав на допомогу бійцям і сам пішов воювати. Це – історія захисника з Сумщини з позивним "Кубік". Про будні бійця територіальної оборони та плани на післявоєнне майбутнє чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
"Поки не буде миру, перемоги – будемо воювати, будемо бити орків. Все інше – потім." Так говорить про війну на своїй землі боєць з позивним "Кубік". До повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік розвивав власну справу – виробництво молочної продукції. У лютому придбав приміщення під цех.
Війна, говорить, зламала всі плани. "Все, що було виділено на підприємство – ремонти та розвиток – все вкинули у військові дії, як допомога теробороні, військовим. Спершу потрібно вибити орків. Виб’ємо – будемо думати за підприємство, за прибутки, за все інше. Головне – щоб були всі здорові".
Рішення йти воювати боєць прийняв одразу, дружина, говорить, його підтримала. "Сказала лише те, що знала, що так буде і не держала б, тому що знаю, що не вдержу. Зараз дружина переживає. Поки я був в теробороні дружина готувала їжу бійцям, допомагали хто чим міг".
Чоловік згадує перші дні війни, говорить – відчував жагу помсти. "Потім прокинулась байдужість до них. Це нелюди. Це не передати словами. Коли ти розумієш, що поруч із тобою розрив снаряду і ти дивом залишаєшся живий... Але було б здоров’я, все інше — потім".
Нині боєць продовжує нести варту на позиціях. Каже – відчуття напруги не покидає. "Завжди важко чекати й наздоганяти. На даному етапі ми розуміємо, що ворог стоїть на нашому кордоні. Ми в очікувані. Чекати на ворога – це найгірше. І це очікування просто вибиває. Або ми зараз їх виб’ємо, або чекати все життя... ні, так не потрібно."
Про власні плани на майбутнє захисник говорить так: "Перемога. По-іншому не буде, лише перемога. І мабуть, з Москви, з Червоної Площі збудую собі гараж. З червоної цегли".
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
