Зруйновані та обкрадені хати, магазини і навчальні заклади. А ще шантаж, погрози та мародерство – так поводили себе російські військові в окупованих селах Боромля та Новгородське. Як все відбувалось розповіли кореспондентам Суспільного.
Про те, що село Новгородське на Охтирщині було під окупацією нагадують залишки блокпосту РФ та розбита гусеницями дорога. Місцеві розповідають, що танкісти навіть ночували біля танків.
"Повалили все, заїхали прямо танком, викопали яму, положили клейонку, покривала. Збоку була вирита яма, десь на пів метра, балон газовий стояв і стільці, напевно, з вокзалу", – розповів мешканець села Новгородське.
Піхота квартирувалась по хатах. Стукали у ворота, якщо ніхто не відповідав, ламали замки і заселялись. Пан Сергій проживає у Сумах, батьківську хату в Новгородському використовував як дачу, після звільнення приїхав туди вперше. "Дуже тяжко на все це дивиться. Просто цей дім скільки всього доброго бачив. Це родовий будинок ще мого діда, бабки. Потім батьки жили", – говорить Сергій.
Спаплюжені і обкрадені хати, розвалена пасіка, шантаж, погрози і мародерство. Все це чинили військові РФ в селі. "В останню хату кожен день заходили. Там живуть батьки і два сини. Мати слабенька, батько "лежачий", а сини молоді. І вони кожен вечір заходили: "Дай закурить, дай випити. Немає? Зараз гранату...", кидає прямо під ноги", – розповідають селяни.
Село Боромля в кілька разів більше за Новгородське. Центр села зруйновано вщент – тепер там немає ні магазинів, ні кафе. В місцеву школу прямих попадань не було, але від вибухової хвилі там повилітали майже всі вікна і двері. Боромлянському дитячому садочку "Дзвіночок" пощастило менше за школу. Місцеві розповіли, що у нього влучила ракета з літака.
Пані Галина живе неподалік від центру, говорить що від артобстрілів та бомбувань її хата підстрибувала, а в неї від тиску і страху носом йшла кров. "Ходили по хатах, вибивали носками двері, шукали партизанів як вони казали. Забирали картоплю, консервацію, подушки і ковдри забирали", – розповіла жінка.
Пані Олександра живе в іншій стороні, метрів за 200 від центру. Вона на власні очі бачила як падають бомби. "Ви не представляєте, що це таке. Я впала на землю, це було дуже так страшно. Як впала бомба це 200 метрів від нас, це була жахливо. Ми закрилися і сиділи в хаті, ми нікуди не виходили", – ділиться жінка.
Жінка розповідає як рятувались від голоду за допомогою старого дідівського млина. "Їли терли зерно, у нас млин залишився від діда. Зерно терли і пекли, а з того, що не просіялося, варили кашу", – розповіла Олександра.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
