З перших днів повномасштабного наступу російських військ на Україну боєць із позивним "Дід" став до лав територіальної оборони в сумах. Хоча через вік взяли не з першого разу. Про це він розповів Суспільному.
"Мене взяли, я маю таку спеціальність як розвідник. Потім долучив ще двох гарних знайомих, яких я знав, долучилися ще четверо молодших, і нас у підрозділі стало дев’ять людей", - говорить він.
Головна мотивація служити – це пам’ять про свого загиблого онука, кіборга Сергія Табалу, який у 2014-му році у свої 18 років був захисником Донецького аеропорту.
Про те, що буде повномасштабний наступ, говорить чоловік, відчував: "Останнім часом я своїй дружині неодноразово повторював: ти, про всякий випадок, ідеш в магазин за продуктами, візьми надлишок. Кілограм пшона чи ще чогось іншого. На що вона говорила – путін не нападе, не може він цього зробити. А я говорив: Ти все-таки послухай мене і візьми. Те, що й сталося".
Зараз із їжею на блокпостах і забезпеченням допомагають волонтери. Містяни ж підтримують, хто чим може.
"Здебільшого залишилися люди молоді, яких я бачу, які навіть без зброї допомагають, приходять на блокпости, копають траншеї. Облаштовують блокпости, носять мішки з піском. Відверто, я вражений, вони заслуговують, щоб ними пишатися", - говорить "Дід".
Читайте також
- "Завдання російської армії — знищити українців як націю". Історія командира сумського підрозділу територіальної оборони "Діда Павука".
- З сумського заводу – в територіальну оборону. Історія “Саші Хіміка”.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
