Віталію Маслянці, уродженцю села Піщане Сумського району, 23 лютого мало виповнитися 48 років. Він загинув 31 липня 2016 року у бою під Донецьким аеропортом. Посмертно сержанта 128-ої гірсько-піхотної окремої механізованої бригади нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та удостоїли звання «Почесний громадянин міста Суми».
У Піщанському будинку культури односельці влаштували вечір пам’яті Віталія Маслянки. Про свого побратима згадує його колишній командир Володимир Лаврик: "У Віталіка це не перша війна. У 90-их роках він проходив службу у спецпідрозділах МВС на Кавказі. Всі «на лєгкє», а він весь час одягав мішок іще зі зброєю: гранати, бойовий комплект, все набирає. Ми кажемо: досить. А він: не досить. І кожному у наплічник цинки заряджає, нічого, каже, дотягнемо. Запасливий був. Воно іще, каже, знадобиться. Нехай воно буде зайвим, ніж потім буде не вистачати патронів".
Через брак роботи у селі, за три роки до війни Віталій переїхав до Криму, де працював на місцевому хімічному заводі. Коли дізнався, що йому прийшла повістка з військкомату, повернувся на Сумщину.
"Він працював там. А потім почалася окупація Криму, і він приїхав сюди.Повістка, і він зібрався, приїхав, і того ж дня пішов до військкомату, і його взяли. А другий раз він уже сам пішов, і загинув. Лишалось йому півтора тижня, сказали. Вони мені не казали, як загинув", - розповідає мати Віталія, Валентина Маслянка.
У Віталія було захоплення, згадує батько бійця Іван Маслянка: "Мій батько був головою колгоспу, і одяг шив людям. І оце все йому передалося. І він справно виконував свої роботи, він сам і кроїть навчився. Це ж треба і закрійником бути, а він тільки на пошив учився. Він дуже хороший фахівець був. Він вдома шив. Приходили дівчата – модне шили все Машинки і зараз є. Одна «Зінгер» німецька, а другу професіональну узяв я, і так вона й стоїть зараз".
В останню путь бійця провели 3 серпня 2016 року. Чоловік похований на центральному кладовищі у Сумах, на Алеї Слави.
З весни 2014 року Віталій Маслянка служив у складі 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми». У квітні 2015 року демобілізувався, а у липні знову пішов на фронт. У Віталія залишився менший брат Юрій, який також служив на сході України. Нині він працює на одному з підприємств Сум.
