Попри постійні обстріли й тривалі відключення світла, підприємиця з Глухова Тетяна Приходько не лише зберегла власну справу, а й розширила її. Вона створила робочі місця для переселенців, а свій заклад під час небезпеки застосовує, як місце укриття та підтримки містян. Про виклики ведення бізнесу під час повномасштабної війни на прикордонні — у матеріалі Суспільного.
Тетяна Приходько — підприємиця з Глухова. Рік і два місяці тому, розповідає жінка, вона відкрила магазин секонд-хенду та стокового одягу. Каже, попри постійні обстріли, проблеми з логістикою та знеструмлення, вдалося не лише втримати свою справу, а й розширитися до локальної мережі, відкривши торгові точки також у Бурині та Недригайлові.
"Кажуть, з бізнесом, як з дітьми. Важко тільки з першими. А далі тоді вже як по накатаній. Пішло якось так і в нас. Проблеми, як завжди: світло, обстріли, на жаль, часті. І логістика порушена, і ціни на пальне, і євро. За рік змінилося те, що піднявся значно євро", — ділиться жінка.
Щоб підтримувати роботу магазинів на прикордонні, Тетяні доводиться щодня долати десятки кілометрів під загрозою ударів російських FPV-дронів. Особливо небезпечна ділянка дороги з Глухова до села Некрасове та назад.
"Дякувати Богу, я ще не попадала, не бачила. Мабуть, ангел-охоронець, я так думаю, є мій чоловік там десь із неба. От коли прямо біля нашої зупинки попав дрон у вантажівку, в Камаз, то це було, коли я тільки доїхала до двору. Від повороту до мого двору було 5 хвилин. І назавтра думаєш: ні, не поїду цією дорогою. Раз, і на цьому ж повороті загинув 70-річний чоловік", — згадує Тетяна.
Кожен ранок, розповідає пані Тетяна, починається не з кави, а з перевірки камер відеоспостереження у смартфоні – чи вціліли її магазини після чергової нічної атаки на Глухів: "Був приліт між нами і будинком житловим. Дякувати Богу, що нас спасли дерева. Тому не пиляємо їх. І це вже були осколки, які попробивали вікна. Чекаємо, коли нам залатають якось, але працювати це не заважає".
У місті, яке потерпає від російських атак, магазин Тетяни став не лише місцем для закупівлі одягу, а й простором, де містяни можуть сховатися від обстрілів, бо розташований він у підвальному приміщенні.
"Ми в п'ятницю о 14-й зачиняємося, то зараз ми не замикаємо двері. Бо дуже багато людей заходять до нас, як в укриття", — розповідає підприємиця.
Окремий виклик, каже жінка, – відключення електроенергії. Аби бізнес працював, Тетяна встановила у кожному магазині безперебійники з акумуляторами. Проте техніка у прифронтових реаліях іноді не витримує напруги. Взимку, розповідає, у магазині, що розташований у Бурині, через екстрені вимкнення мало не сталася трагедія.
"На ніч вимикаємо повністю автомати, знеструмлено будівлю, бо все-таки будівля не молода, хоча наша проводка новенька, але ніхто від цього не застрахований. І загоряється цей безперебійник, і ми залишаємося без світла, без змоги працювати, без змоги навіть зважити річ, бо ваги не тримають батарею. Швидесенько купляла там все обладнання знову. Аня бігла в магазин, купляла кухонні ваги, тарілку і починали працювати з листком і кухонними вагами", — згадує Тетяна.
Також Тетяна створила три робочих місця, два з яких займають жінки-переселенки з маленькими дітьми – з Харківщини та Юнаківської громади. Разом із командою запустила нову лінійку товару категорії "Люкс", розширила асортимент стокового взуття, білизни та дитячих речей.
Попри постійні ризики ведення бізнесу на прикордонні, пані Тетяна, каже, налаштована продовжувати та розвивати свою справу: "Все ж таки хочеться працювати, і коли опускаються руки, коли здається все – треба закривати, треба виїжджати завтра. А виходиш, а в місті тут покупці прийшли і кажуть: "О, дякуємо вам". Я хочу сказати кожному своєму покупцю – і задоволеному, і незадоволеному – дякую. Завдяки вам ми стаємо краще".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
