Медик "Лео" родом із Миколаївщини. У військо потрапив півтора року тому: працював на залізниці, мав право на відстрочку, але скористатися нею не встиг — мобілізували. У 158-й ОМБр спершу був помічником кухаря, а згодом добровільно пройшов навчання і закінчив школу тактичної медицини, після чого став бойовим медиком. Служить на Сумщині.
"Ну, "бусифікований", працював на залізниці, мав право на бронювання від мобілізації, не робив її. Ну, от як прийшов час, як впіймали. Не сперечався, пішов, потрапив у військо, у 158-му бригаду".
За словами "Лео", медицина традиційно простежується в родині.
"У мене по маминій лінії й по татовій лінії теж. Мама — фельдшер, фельдшер-акушер, у тата мама була медсестрою, брат тата був теж лікарем. Його жінка теж лікарка", — сказав "Лео".
Лео також описує психологічний стан під час виїздів на евакуацію: дорогою відбувається координація з підрозділами та стабілізаційним пунктом, а емоції — переважно втома, роздратування через затримки чи неорганізованість — проявляються вже після виконання завдання. Страх, за його словами, приходить лише згодом.
"Від цивільного життя я вже трошки відвик, ну, назад повертатися якось не хочеться. Там люди повільні, нікуди не поспішають, у них є якісь завдання, задачі на тиждень, на місяць. І я так слухаю, думаю, блін, ну оце можна зробити за два-три дні. І ти берешся, починаєш, а тобі кажуть: "Куди ти так поспішаєш, що ти робиш?" Ну, а я вже так звик. Є задача, і треба одразу виконати".
"Лео" служить разом із "Коброю". Її історію Суспільне розповідало раніше.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
