На Сумщині 12-річний хлопець щодня допомагає сусідці, яка не може ходити. Її племінника, який доглядав жінку, мобілізували — і вона залишилася без постійної допомоги. Частину його обов’язків узяв на себе школяр. Як саме — читайте в матеріалі Суспільного.
Поки племінник 79-річної Віри Пархоменко служить у війську, їй допомагає 12-річний сусід — Артем Ковизюк. Щодня після занять він приходить на це подвір’я у селі Зазірки.
"Спершу я встаю, пораюся, п'ю чай, тоді йду додому, уроки вчу небагато, тоді сюди знову йду, пораюсь, дрова ношу. Гуляю, утям даю. Козі. Їсти варю. Ну, буває, суп, буває, картоплю смажену", — розповів Артем.
"Що може — він допомагає. Він добре мені допомагає", — говорить Віра Пархоменко.
Віра Пархоменко з дитинства має інвалідність першої групи і не може ходити. Раніше за нею доглядав племінник. Наприкінці лютого його мобілізували — і жінка залишилася без постійної допомоги. Каже, після мобілізації родича зверталася до відповідних установ. Нещодавно отримала лист від ТЦК.
"Тут вони оправдуються, що вони праві, а я неправа. Що мене залишили без нього, забрали", — поділилася пані Ніна.
Після цього частину щоденних справ узяв на себе Артем. Раніше він товаришував із племінником жінки, тож знає, як вести господарство.
"Ходив я до Вови, тоді його забрали. І Вова сказав: «Допомагай тьоті Вірі». Вова заготовлював ці дрова. Ну, і зі мною, і з другом теж. То я, в принципі, всі заготовлювали з ним", — ділиться Артем.
Артем розповів, що не має мобільного телефону: старий зламався. Про цю історію дізнався німецький волонтер Пітер Шнітцлер. Він приїхав до села з допомогою. Хлопцю привіз новий телефон, а пані Вірі — продукти.
"Ситуація в моїй країні і ситуація, у якій перебуває український народ, сильно відрізняються. Не дуже багато людей у Німеччині розуміють, як люди виживають тут, біля кордону, поблизу небезпечного регіону. Але саме тому я приїжджаю сюди. Я бачу це, і я можу розказати про це своїм співвітчизникам. І сподіваюся, що вони зрозуміють", — розповів волонтер Пітер Шнітцлер.
"Тепер є телефон, щоб грати, займатися. Щоб тьотя Віра не переживала, куди я ходжу, щоб дзвонила", — розповів Артем.
Пані Віра каже: вдячна Артему за допомогу. І щодня чекає на повернення свого племінника. А поки він служить, Артем продовжує допомагати.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
