Владислав Гончаров у 2013 році служив у Криму і після окупації відмовився присягати Росії. Потім воював в АТО. Повномасштабну війну зустрів на фронті, служив на Донеччині та Луганщині. 4 березня 2026 року серце чоловіка зупинилося. Історію Владислава розповіли Суспільному його близькі.
Владислав Гончаров понад десять років віддав службі у Збройних силах України. В армії залишився після строкової служби, хоча мав вищу освіту в галузі статистики, бухгалтерії і аудиту. Його дядько був військовим, і Владислав хотів бути схожим на нього, каже мати Лариса Гончарова. Жінка розповідає, що у 2013 році син служив у Криму, де потім і залишився, уклавши контракт із ЗСУ. Після анексії Криму росіяни певний час утримували там українських військовослужбовців.
"Коли український прапор під урочистий гімн України опустили і урочисто під гімн Росії підняли російський прапор, сказали: «Хто залишається вірний Україні, зробіть крок вперед». Він каже: «Мамо, я не задумуючись роблю крок вперед, і ззаду сміються. Я повертаю голову: дві людини тільки зробили крок вперед». Він і ще один хлопчик із Сумської області. Потім його почали змушувати все підписувати, тому що він мав хорошу репутацію, його там поважали всі. Він відмовлявся, за це його садили на гауптвахту. З командиром побився там за те, що він фашистами обізвав рідню нашу".
Згодом українських військових вдалося повернути на підконтрольну Україні територію. Владислав служив у Нацгвардії, командував відділенням. Пані Лариса розповідає: син кілька разів був на межі загибелі. Згадує один із випадків:
"Був обстріл, і його повністю засипало в окопі землею. Його врятувало те, що перед цим він викопав там нору, щоб зігрітися. Хлопці знали, в якому місці була нора, і відкопали його. Потім він мені дзвонив і казав: «Мамочко, дякую, що ти мене народила, що я такий». І таким голосом. Я кажу: «Синочку, чого ти таким голосом, що трапилось?». Виявляється, це його відкопали і він залишився живий. Коли вже він повернувся, сказав мені, що поховав тих хлопців, які його врятували".
У 2023 році після операції на серці Владислав залишив військо. Його товаришка Тетяна Лісовенко говорить: після війська йому було непросто у цивільному житті.
"Він говорив, що на війні розумів, що робити, а тут відчуває себе зайвим".
Але чоловік зміг знайти своє місце: пройшов професійне навчання і працював у сфері соціального захисту ветеранів. Допомагав ветеранам і сімʼям захисників, був керівником проєкту "Психосоціальна підтримка для родин загиблих Захисників" від ГО "Ветеранський простір Сумщини".
Владислав займався волонтерством: возив гуманітарну допомогу на прикордоння та евакуював людей. Протягом останнього року викладав у Машинобудівному фаховому коледжі СумДУ предмет "Захист України".
"Він був таким щасливим, коли викладав. Я слухала його лекції, як він зі студентами спілкується, це неймовірно. Він жив цим, йому так подобалося", — згадує мама Лариса Гончарова.
Тетяна Лісовенко додає, що учні любили Владислава.
"Завжди був усміхнений, доброзичливо ставився до кожного. Сам Влад говорив про себе: «Я всіх люблю»".
Жінка розповідає, що Владислав був творчою людиною: вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, писав філософські твори, грав на гітарі, брав участь у студентських постановках, сценарії яких писав сам. Мріяв бути письменником, сценаристом, артистом, режисером, поставити мюзикл, готував його сценарій.
Тетяна Лісовенко каже: Владислав любив своїх доньку і сина, проводив із ними багато часу.
"4 березня був у коледжі разом із синочком. Знепритомнів, відвезли до лікарні, але врятувати не вдалося. У віці 35 років помер".
Пані Тетяна говорить, що війна залишила у Владислава спогади, які вплинули на його подальше життя, але не змінили доброго ставлення до людей:
"Він не втратив здатності любити. Владислав був надзвичайно доброю і сонячною людиною, завжди намагався всім допомогти. У нього потрібно було навчитися любити всіх без будь-яких очікувань віддачі".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
