Перегляд архівних фото, пісні та спогади — рідні, друзі й колеги Євгенія Маркарова організували вечір пам'яті захисника в третю річницю загибелі воїна, звукорежисера, музиканта й актора. Захід відбувся в театрі “Нянькіни”.
"Я знаю, що Жека, який своїм теплом обіймав людей, хотів би, щоб це було саме в такому форматі. З мамою ми сьогодні бачилися на кладовищі. Це добре, що мама побачила, скільки людей люблять Жеку, не забувають про нього. Я впевнена, не буде такого, що мине 10 років — і ми більше не будемо цього робити. Це має тривати і тривати, його життя через це продовжується", — сказала Тетяна Нянькіна.
З Євгенієм Маркаровим Володимир Нянькін, говорить, знайомий із раннього дитинства. Хлопці жили в одному під'їзді, вчилися разом у школі, грали в театрі й займалися музикою. Євгеній був творчою людиною, засновником і організатором міського рок-клубу. Протягом чотирьох років грав у виставах театру "Нянькіни". Разом із друзями обладнав студію, де проводили репетиції та переглядали фільми.
"Зараз, коли дивишся крізь роки, найбільш фактурні якості стають збільшеними. Він був великим правдолюбом, пасіонарієм, не терпів несправедливості, якщо він несправедливість бачив, він ішов допомагати і боротися з тими, кого він вважав негідними і неприємними або й ворожими, як це відбулося з початком повномасштабної війни", — говорить Володимир Нянькін.
З перших днів повномасштабного вторгнення Євгеній став на захист рідного міста, спочатку приєднавшись до територіальної оборони, а навесні мобілізувався до лав Збройних Сил, згадує Володимир. Воював у складі 5-ї окремої штурмової бригади.
Друзі згадують: серед інших, Євгеній любив творчість Сергія Жадана, тож з-поміж історій про друга і колегу цитують вірші цього поета.
"У мене досі відчуття, що Женя зайде і у нас буде репетиція, тому що я його бачила рідко, і несприйняття реальності вибиває дуже", — говорить колега Євгенія Маркарова Аліса Воробченко.
"Він був класним звукорежисером. Найкращі свята в місті він озвучував, був топовим звукарем у музичному колі Сум. Я музикант, і він мене неодноразово озвучував. Ми востаннє бачилися у 2021 році, перед війною", — згадує Марина Велітченко.
Володимир Нянькін згадує останнє повідомлення, яке отримав від Євгенія Маркарова: "Він написав: “Черговий раз, коли ледь не загинув. Фарт колись скінчиться”. Він хотів жити, передусім заради Анічки. Але він був глибокою людиною, багато читав книжок, дивився розумних фільмів, тому до смерті ставився філософськи".
Молодший сержант Євгеній Маркаров загинув 18 лютого 2023 року під Бахмутом, у районі села Іванівське Донецької області. У нього залишились мати, дружина та донька.
"Ми не дочекалися Жеку, але я хочу, щоб всі, хто чекають, — дочекалися", — сказала Алевтина Радіонова.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
