Десятирічний Богдан Голубничий майже два роки в комі — 12 квітня 2024 року в Сумах на пішохідному переході по вулиці Ковпака його збив мікроавтобус. За цей час родина провела вдома близько трьох місяців. Решту часу — у лікарнях Сум, Києва, Львова та Чернівців.
Кожен ранок починається зі вправ для Богдана.
"Права ручка в нас більш рухлива. Можна пальчики розігнути. Займатися — і вони стають рівними. Зараз я їх просто так не відкрию, бо тягне його, треба масажувати. Якщо не робити цих вправ постійно, його покрутить просто. З нами займається реабілітолог на постійній основі, але треба реабілітація. Гарна реабілітація, яка дорого коштує", — розповідає мама хлопчика Вікторія Голубнича.
Жінка розлучена і виховує двох дітей. Говорить, наразі пішла у відпустку по догляду за дитиною, оскільки майже увесь час із Богданом у лікарнях.
"Наразі ми існуємо на пенсію Богданчика (8 тисяч) і на аліменти".
На місяць для лікування хлопчика необхідно близько 50 тисяч гривень. Зокрема, харчування треба замовляти за кордоном, додає мама.
"Воно коштує від 5 до 10 євро за півлітрову баночку, а нам їх треба літр на день. Плюс ліки, розхідні матеріали, підгузки і решта. Хоча дитина має бути забезпечена підгузками і ліками за державний кошт, однак підгузки видають не в тій кількості, яка передбачена індивідуальним планом реабілітації. Ліки також з потугами. 20–26 тисяч на харчування тільки. Плюс 7–8 тисяч розхідні матеріали і 10–12 тисяч на ліки".
У грудні 2024 року суд виніс вирок водію мікроавтобуса, який збив Богдана: 4,5 роки позбавлення волі. Також призначив компенсацію моральної шкоди дитині та часткове відшкодування матеріальних збитків. У січні 2025 року обвинувачений подав апеляційну скаргу.
"Він вважає, що може відбувати умовно термін покарання. Але наше життя розділилося на «до» і «після». Ніхто не дає жодних гарантій, чи він взагалі повернеться не те що до попереднього життя, а взагалі до свідомості і розуміння, що відбувається навколо".
Водій мікроавтобуса, який збив хлопчика, 58-річний Віктор Шамрай у телефонній розмові сказав, що має інвалідність.
"Мені потрібно двічі лежати в ревматології і двічі в кардіології. В мене тиск 180–200. Я ледве ходжу зараз. Гроші ми всі віддали, що в нас були. В родичів у всіх позичили і віддали. Там залишилась застава. Хай віддасть держава заставу їм, я не заперечую".
Стан дитини, за словами матері, за майже два роки не змінився.
"Єдине покращення — немає високого тиску. Дитина без свідомості, неконтактна. Ми не розуміємо, чи він нас бачить. Точний діагноз визначити неможливо: чи є в нього зір, чи він бачить тільки силуети, чи тільки розрізняє світло-темно. Інколи проявляються реакції на слух. Ми завдяки роботі, співробітникам, небайдужим людям змогли поїхати в реабілітаційний центр на місяць".
Жодне з трьох апеляційних засідань досі не відбулося, їх переносять через хворобу обвинуваченого, додає Вікторія.
"Коштами він не допомагає з червня. В серпні надіслав 995 гривень з повідомленням «Матеріальна допомога на лікування Голубничого». На мою думку, це просто затягування справи і небажання відповідати за свої вчинки, проступки і правопорушення".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
