У Глухові кілька днів поспіль тривають снігопади. Серед тих, хто розчищає сніг, — комунальник Іван Кривцов, який через обстріли виїхав із прикордонної Есманьської громади й нині працює у міській комунальній службі. Як чоловік, попри втрату дому, облаштовується на новому місці та що для нього означає ця робота — далі у матеріалі.
Останні кілька днів Глухів засипає снігом. Комунальники чистять проїжджі частини та пішохідну зону. У центральній частині міста сніг із тротуарів прибирає невеликий трактор. На бампері — дитяча іграшка, за кермом — водій Іван Кривцов. Він на посту з восьмої ранку, хоча, каже, чіткого графіка у негоди не буває.
"Буває, що о четвертій ранку чи о шостій ранку встаю, їду чищу. І до дев'ятої, до десятої, коли як. Ненормований робочий день. А так з восьмої до сімнадцятої працюю. Сьогодні я знову до восьмої, може, буду. Завтра з шостої ранку треба їхати, щоб, поки немає транспорту на дорогах, почистити, щоб пішоходам ходити", — розповідає пан Іван.
Щодня пан Іван проїжджає десятки кілометрів пішохідними зонами. Обсяг роботи, каже, залежить від погоди: чим сильніший сніг, тим довша зміна.
Трактор, додає Іван, старенький, але витривалий. Для чоловіка ця техніка нова — працювати в КП "Житловий комунальний центр" він влаштувався в липні торік. Все життя пан Іван прожив у прикордонному селі Сопич Есманьської громади. У Глухів разом із родиною евакуювався у 2024-му, коли там почастішали обстріли, але вдома сидіти не звик.
"Я теж працював вдома. Т-150 (трактор, — прим. ред.) був побільше, бульдозер більший. Теж о четвертій вставав, до автобуса чистив в сусіднє село і людям на роботу ходити чистив теж. Так що мені не звикати. Ми люди сільські. Стояв там у мене у дворі трактор, у мене свій залишився там мотоблок, і все. Був приліт, в тракторі скло повибивало, в домі повибивало скло. Поміняв скло у тракторі, у домі збирався міняти, і в мене через два дні знову приліт. Два дрони було саме по даху", — згадує чоловік.
За підрахунками чоловіка, по його подвір’ю було щонайменше 13 влучань. Одна з вулиць у Сопичі тепер існує лише на мапі — вона зруйнована вщент. Разом із домом, розповідає Іван Кривцов, втратив і все господарство: "Корови, вівці були, все було, гуси. Ну, коли виїжджали… гуси, качки погоріли, приліт був. Згорів навіс, сіно, дрова. Качок 17 штук заживо погоріли".
У Глухові родина пана Івана винаймає будинок: "Орендуємо дім, живемо, ціни піднялися, купити немає за що, можна сказати. Там жили добре, земля, паї були, гроші отримували, а зараз нічого немає. Пенсія… на пенсії три роки, ну і пішов на роботу, щоби хоч якась надбавка була. Поки здоров’я є, будемо працювати".
На підприємстві разом з Іваном Кривцовим працює ще кілька його односельців.
"Буває, кажуть “дякую”, а буває — незадоволені: мовляв, ковш не так підняв, засипав дорогу. Одному добре зробив — другому погано. Буває таке. Я не ображаюся. Мені сьомий десяток, не звикати. Важко не через роботу, важко, бо все там залишилось. Тут ми, можна сказати, на пташиних правах. Але встаємо, працюємо. Головне — що платять. А далі як буде", — говорить чоловік.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
