12 грудня в Охтирці провели в останню путь військовослужбовця Ігоря Гавриленка.Чоловік служив головним сержантом та помер 7 грудня під час несення служби на Харківщині — через відрив тромбу, розповів Суспільному його побратим Олег. Провести воїна в останню путь прийшли його побратими, друзі та містяни.
На Успенській площі зібрались охтирці, віддати останню шану 52-річному військовослужбовцю Ігорю Гавриленку. Він служив головним сержантом, розповів побратим Олег. Помер чоловік 7 грудня через відрив тромбу під час несення служби в селі Софіївка Перша Харківської області.
"Дуже хороша людина, як військовий, як командир, він... просто тяжко зараз про це говорити. Служили ми дружньо, поважали себе, людей, він нормально до всіх ставився, до нього, його всі любили, і хороша була людина. Ніяких криків, ніяких там якихось ексцесів, все як... один спокій. Як виконував, так і сам віддавав всі правильні накази завжди, всі по-чесному", — поділився побратим Ігоря Гавриленка Олег.
Роман Маслов каже: дружив із родиною Гавриленків, Іриною і Ігорем, близько 30 років. У мирному житті він проєктував та виготовляв меблі.
"Я хрестив його доньку. От. І він одружився на моїй однокласниці, на Ірині. Ну, відтоді ми, скажемо так, були пліч-о-пліч. Всі свята, всі позитивні моменти ми зустрічали практично разом. Завжди були раді гостям, завжди були веселі, добрі, любили подорожувати, дуже пілкувалися про свою доньку. Жили вони дружньо доти, поки не сталася біда в родині в їхній. І померла Ігоря дружина, тобто Ірина. І залишились вони, батько Ігор і дочка Ольга", — поділився Роман Маслов.
Андрій на псевдо Фрімен приїхав із Харківщини провести в останню путь товариша. Говорить: Ігор після служби в 2014 році працював меблевиком на “гражданці”, а коли став потрібен державі як воїн, знову повернувся в стрій.
"Ігор був дуже таким, як би такою поважною людиною. І я думаю, ну і веселим трохи був таким. Дуже добрим чоловіком був. Ігор помер, тому що він був справжнім патріотом, справжнім патріотом і захисником нашої країни. І дуже сумно, дуже сумно, що такі люди, що ми втрачаємо таких людей. Нам його буде не вистачати", — поділився Андрій Фрімен.
Олега Погорєлова у 2014 році призвали в прикордонні війська. Познайомився з Ігорем Гавриленком, каже чоловік, у Краснопіллі:
"Дуже компанійська людина. Добра, ніколи в житті від нього не можна було почути якогось кривого або злого слова".
Під дощем люди пройшли траурною процесією до центрального кладовища. Коли воїна поховали, над Алеєю пам’яті вийшло сонце.
"Скільки я там до нього звертався за допомогою, він завжди допомагав. Я думаю, що не один я до нього звертався. Ну, а погода — це погода. Як кажуть, що плаче навіть небо", — додав Олег Погорєлов.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
