До літа 2023 року Дмитро Гречаніченко обороняв країну в лавах ЗСУ. Звільнившись за сімейними обставинами, чоловік за порадою побратимів пішов у спорт, потім у тренерство. Про минуле життя та про плани на майбутнє Дмитро розповів кореспондентам Суспільного.
"Треную хлопців боксом і, в принципі, життю. Як себе поводити, як бути справжніми українцями. Я був поряд зі спортом завжди. Працював у Степанівській селищній раді, був головним спеціалістом відділу культури, молоді і спорту. Також був дотичним до спорту. А взагалі, буремне життя почалося з п’ятнадцятого року, призвався в Збройні сили, був начальником розвідки артилерійського дивізіону. Воював на Горлівському напрямку. А в 22-му теж вивіз сім’ю і долучився до війська, де в складі п’ятої штурмової бригади діяли на Горлівському напрямку, на Бахмутському", — розповів Дмитро.
Під час служби, говорить Дмитро, були й поранення. Але після лікування завжди повертався у стрій.
"Я на позиціях був знову. Бо хлопці… я був командиром розвідувального взводу штурмового батальйону. І постійно треба було приймати рішення, відбувати якісь втрачені позиції, заходити. І тому, я, в принципі, не відновившись від поранення, уже бігав, стріляв і воював. І такого повернення не було — усе було динамічно. Потім ще одне кульове — але воно легке, я і в госпіталі не лежав. У мене взагалі чотири поранення. Два кульових і дві контузії. Контузія була з осколком маленьким", — розповів чоловік.
Влітку 2023 року Дмитро за сімейними обставинами звільнився з війська, але з побратимами продовжує спілкуватись і нині. Вони й мотивували його зайнятися спортом, а потім і тренерством.
"Хлопці всі свої, деякі з моєї бригади, з п’ятої. Усі дружимо, всі тусуємось. Дуже допомогла, бо це дійсно такий камбек такий. Вперше, і досить випадково, надали мій контакт "Повернись живим" дівчата Колі Заріцькому відомому. І він мене ще смс-кою запросив. І в неділю не було що робити — поїхали в Полтаву, виступили. Я нічого не зайняв, бо спортом, в принципі, не займався. Потім інші виступи, якісь місця займав. Мене запросили тренувати. В принципі так — ультимативно. Бо особливо не було у них інших кандидатур. І я погодився з радістю", — розповів Дмитро.
У червні цього року Дмитро також взяв участь у поєдинках з кулачного бою. Проте зараз більше зосереджений на тренерській роботі. І тут, говорить, головне навчити дитину тримати удар.
"Як би ти не бив — усе одно потрібно тримати удар, вміти отримувати, підніматися і йти далі. Це така важлива риса у боксі. Не важливо, як сильно ти можеш вдарити, важливо —як ти тримаєш удар і йдеш до своєї мети. Я, взагалі, не прибічник всяких сентиментів. Взагалі — це досвід, який треба пройти. І я їм це пояснюю. Я теж з поразок починав і дійшов до звання майстра спорту і, в принципі, цим пишаюсь. Я відразу показую, що без кропіткої праці нічого не вийде", — каже чоловік.
Про свою тренерську мрію Дмитро говорить:
"Першочергове — це виховати людину. Від нього — не майстра спорту — може вийти кльовий тренер, або просто гарний фахівець в тому ж боксі. Або в інших видах спорту. Головне дати основи людяності, основи колективу".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
