Сергій Шкура з Кролевеччини понад десять років займається різьбленням по дереву. За цей час виготовив понад дві сотні робіт – від ложок і тарілок до декоративних скриньок. Свою майстерність чоловік передає дітям у гуртку, який відвідує до трьох десятків школярів. Деталі – у матеріалі Суспільного.
Різьбленням по дереву майстер з Кролевеччини Сергій Шкура захоплюється з дитинства. Чоловік говорить, і досі памʼятає свою першу роботу.
“Був мечик маленький дерев'яний, і я його вистругав. Чим було вже там, домашнім кухонним ножем. Це він ще в мене залишився, я його пам'ятаю, лежить. Починалося все з тригранно-виїмчастого різьблення. Я пішов на гурток. І перше заняття – це було вирізування зубчиків. І так все пішло, пішло, пішло”, – пригадує майстер.
Цим ремеслом, розповідає чоловік, загалом займається понад десять років. На творчість його надихнув викладач університету та військовослужбовець Ігор Білевич.
“Він мені дав таке розуміння всього народного, підключив до цього. Наразі я є майстром народного мистецтва. І от продовжую його справу. Він загинув на війні, у 2022 році був мобілізований”, – каже Сергій Шкура.
За роки роботи Сергій створив понад дві сотні виробів – декоративних і побутових. Каже, щоб вирізати один візерунок, потрібно щонайменше попрацювати дві-три години.
“Спочатку треба заготовити матеріал. Наприклад, скринька, то потрібна дошка, шалівка. Шалівка стругається в товщину певну. Потім клеїться коробка. Коробка далі шліфується. Розпилюється і маємо те, що маємо. Далі наноситься орнамент, композиція візерунка. Процес різьблення. Далі колір коричневий, тонується. Далі вощіння і збирання, то завісики, це все власноруч зроблено. І готово”, – говорить чоловік.
Нині Сергій ділиться своїм досвідом з іншими. Працює керівником дитячого гуртка в центрі позашкільної освіти Кролевецької міської ради. Говорить, заняття відвідує близько трьох десятків школярів. Серед іншого, разом із вихованцями виготовили діючий прототип верстата Київської Русі X століття.
“Матеріал нам проспонсорував музей ткацтва. Далі він трошки підсох, розпиляли бензопилою, знайшли таку товсту дошку – зробили з неї. Потім вона трошки підсохла, рубанком підстругали. Маємо підручник. Ото ніжки. А замість руху, раніше використовували такий довгий хлист. А ногою ми робимо поступальний рух і заготовка обертається. Ну, це така собі фізика, бо чим менший маємо діаметр тут, це називається на бобичці, і більшу заготовку, тим заготовка більше обертається”, – говорить майстер.
Сергій додає: так діти краще розуміють історію та цінність ручної праці.
“Дітки можуть прийти, спробувати себе в ролі навіть історичних якихось персонажів і зробити ось таку миску”, – додає чоловік.
Сергій Шкура каже, головне для нього не лише популяризувати народне мистецтво, а й передати любов до нього наступним поколінням.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
