Вісім операцій переніс 13-річний Іван Марунчак із Сум після ракетного удару 13 квітня по центру міста. Хлопець опинився поруч із місцем влучання разом зі своїм другом.
"Просто одна буквально секунда — і я вже лежу приглушений. Деяких моментів не пам'ятаю", — це те, що може згадати Іван Марунчак про обстріл Сум 13 квітня.
Влучання російської ракети по будівлі Сумського держуніверситету застало Івана біля пішохідного переходу на Петропавлівській. Разом із другом він збирався перейти дорогу — хлопці йшли на зустріч до третього товариша.
"Ми зранку збиралися до церкви, до причастя з дітками. Ми сходили до церкви. Коли ми були в церкві, Ваня: «Ми ще довго? Мене чекають друзі», хоча він знає, скільки цей процес триває, і йому це подобається. Після причастя прийшли додому, прибіг до нас Міша, теж поспішав. Я кажу: «Діти, може, ще чаю?» — «Ні, нас чекає третій друг»", — розповіла мама Івана Тетяна Марунчак.
Після першого вибуху, що пролунав у Сумах вранці 13 квітня, Тетяна зв'язалася з донькою, що теж була в центрі міста на тренуванні, і з сином. А після другого влучання зв'язку з Іваном, як і з його другом, не було. Жінка побігла на місце обстрілу.
"Найважче було, коли я йшла Петропавлівською і очима шукала свого сина, а людей вже багато накритих було. Не бажаю нікому пережити те, що довелося мені. Шукаєш по ногах, по головах, по одягу, бо пам'ятаєш, у чому пішов син гуляти. Я побачила, як Ваню вже несли, біля Нової Пошти поклали, надбігли лікарі", — згадала пані Тетяна.
"Я був трохи далі, на пішохідному переході. Після першого вибуху мені зателефонувала мама, я сказав, що все нормально, і ми пішли далі. А після другого, коли тут все сталося, тут горіли машини, прийшов військовий, одразу запитав, де що болить, і наклав турнікет, потім мене віднесли далі, і там вже все інше", — сказав Іван.
13-річному Івану, на той час семикласнику Сумської другої школи, сильно пошкодило ногу, розірвало легеню, але хлопець був у свідомості.
"Коли я Ваню знайшла, перше, що він просив: «Мама, будь ласка, тільки не кричи». Наші діти — титани. «Пробач, я загубив телефон, я порвав штани». У нього нога висить — «Ти ж Аліні Сергіївні подзвони, що я два уроки не довчив. Мама, болить нога». Дуже багато було втрачено крові", — згадала слова сина Тетяна Марунчак.
Тетяна ділиться: хотіла б знайти того чоловіка, який надав сину першу допомогу, наклавши турнікет і зменшивши втрату крові, і подякувати. Поки бачила його тільки на відео перших хвилин після атаки. Зупинивши кровотечу, дитину повезли в обласну лікарню.
"Я розумію, що всі були в стресі. Паніка, але коли їде швидка — ви маєте розкрити цю дорогу, все йшло просто на секунди. Першу операцію зробили в Сумах, але з нашою травмою нам треба було їхати в Охматдит, нам надали швидкі, прийняли дуже добре, за 10 хв було повністю обстеження", — сказала мама Івана.
Позаду у Вані — вісім операцій. Зараз триває процес нарощення кісток, потім будуть встановлювати пластину. Наразі в нозі немає чутливості, і поки невідомо, чи вдасться відновити пошкоджені нерви й обійтися без протеза, каже Тетяна. Іван лікується в Охматдиті, але жити хоче в Сумах.
Мама теж говорить, що попри небезпеки прикордонного регіону, вважає правильним лишатися вдома.
"Якби на цей час не було потужної допомоги волонтерів, ми б здалися. Тому я завжди кажу: ми маємо бути тут і підтримувати, це наше місто".
Івана підтримують родина, друзі, психолог, з яким він займається. А мріє хлопець про завершення реабілітації і відновлення травмованої ноги.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
