На Полтавщині є 17 патронатних родин, у яких виховується 31 дитина. Дев’ять сімей нині навчаються.
Про це Суспільному розповіла регіональна координаторка проєкту з розвитку патронату Лариса Василенко.
Від початку 2024-го року на Полтавщині з’явилися п’ять патронатних родин. Зі слів координаторки Лариси Василенко, у таку родину можна влаштувати дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
"Сюди зараховують і дітей, які перебувають у кризових сім’ях, це і діти, де, можливо, батьки потребують лікування. Дехто вважає, що патронат лише для неблагонадійних родин, але це не так. Буває, приміром, бабуся живе з онуком, він під її опікою, доки мама за кордоном. Бабусі треба лягти у лікарню, і на цей період дитина може бути влаштована у патронатну родину", — розповіла Лариса Василенко.
У патронатній родині дитина може перебувати від трьох до шести місяців, додала Лариса Василенко. Однак, на період воєнного стану цей термін може бути продовжений.
"Патронат – це певною мірою професія, це робота. Тобто, батьки отримують заробітну плату від держави, яка виплачується із державного бюджету, і також виплачується допомога на дитину, яка перебуває у цей час у патронаті", — повідомила Лариса Василенко.
Роботу патронатних сімей у громадах області координують працівники служби у справах дітей.
"У кожній громаді є служби у справах дітей, вони знають свою громаду, своїх дітей, всіх, хто потребує допомоги і всіх, хто на цей момент міг би бути влаштований у патронат. Ця робота постійна і планомірна. Шукають людей, які хочуть допомогти дітям і отримати певну професію", — прокоментувала Лариса Василенко.
Зі слів Лариси Василенко, потреба у патронатах у регіоні не закрита. Дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах більше, ніж патронатних родин:
"У цьому є велика потреба, бо патронат – це можливість допомогти дитині, коли є проблеми у сім’ї, коли дитину можуть вилучити із сім’ї. Вона потрапляє не в інституційний заклад, а в люблячу родину, де про неї турбуються і, де їй допомагають. Потреба у патронатних сім’ях є, їх, на жаль, не достатньо. Чим більше буде патронатних сімей – тим менше буде проблем у наших громадах, у наших родинах"
Галина Вєтрова з Гадяча патронатним вихованням разом з чоловіком займається з 2023-го. За цей період у її родині було четверо діток.
"Коли почалася війна, я втратила роботу та доходи. Онуків я вивезла у Польщу до доньки, а сама лишилася на Львівщині, де почала опікуватися центром переселення біженців. Мене ніхто не призначав, так вийшло, за покликом душі. До мене люди зверталися і я не відмовляла", — розповіла жінка.
Про патронат Галина дізналася, коли повернулася із Львівщини у рідне місто.
"Коли я повернулася у Гадяч, пішла у службу зайнятості і побачила там оголошення про патронатні сім’ї. За ці три місяці, що я була у Жовкві (місто на Львівщині – ред.), я себе відкрила з іншого боку. Я зрозуміла, що я хочу віддавати. І це не тому, що бажаю вдячності, а тому, що я так хочу. І коли я побачила, що діти тимчасово будуть у моїй родині, я зрозуміла: це саме те, що треба", — додала Галина Вєтрова.
Діти, яких Галина Вєтрова брала у свою родину, були як із неблагонадійних сімей, так і ті, що опинилися у складних життєвих обставинах.
"Коли діти приходять у твою сім’ю, перше, що ти починаєш робити –спостерігати, тільки спостереження і емпатія вмикається на всі 100%. Чому? Тому що у них був свій всесвіт, і я не маю права його знецінювати, бо вони у ньому жили. А я маю показати інше ставлення, щоб вони зрозуміли, що вони не зайві у цьому світі, що вони можуть мати інше життя. Але це праця, це дуже велика праця. Це їхня праця. Я тільки направляю", — ділиться жінка.
Нині у родині жінки на патронатному вихованні перебуває одна дитина.
"Найчастіше говорять: "Як так? Діти потім ідуть, ти до них прив’язуєшся". Ви знаєте, коли дитина приходить, я бачу задачу першочергову, що треба зробити. Я виконую цю задачу, і все – діти вільні. Я виконала свою місію, і вони пішли далі", — повідомила Галина Вєтрова.
Жінка розповіла, які діти до неї прив’язуються найбільше.
"Кажуть, що маленькі діти прив’язуються більше, ні, більше прив’язуються саме підлітки. Дівчинці було чотири роки, сестра каже: "Тьотя Галя, як вона буде без вас?" Наступного дня оця дитина мені каже: "Будете до нас приїжджати". Вона сама вирішила це питання і немає проблем. Але зараз підліток, який пішов із моєї родини і потрапив у дуже суворі умови, мені дзвонить кожного дня. Їй важко, їй потрібна підтримка, і я її підтримую", — поділилася жінка.
За даними міжнародної благодійної організації "Партнерство "Кожній дитині", в Україні є 379 патронатних родин, у яких виховують 771 дитину. Від початку року створили 101 патронатну сім’ю.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
