Панахиду за військовими, які захищали Україну від російського вторгнення, влаштували 4 січня у Полтаві. Це Іван Белеканич та Михайло Рибалка з Полтавського району.
Чин відспівування розпочали близько 10:00 у Свято-Успенському соборі ПЦУ. Віддати шану захисникам прийшли родичі, друзі та знайомі. Про це з місця прощання повідомила кореспондентка Суспільного.
Тимчасово виконувач обов'язків начальника групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування та соцпідтримки Михайло Регент розповів Суспільному про полеглих воїнів.
Солдат Іван Белеканич жив у селі Келебердівка Полтавської громади. До оборони держави долучився 28 грудня 2022-го. Був стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону. Загинув 3 січня 2024-го через поранення, несумісні з життям, які отримав під час мінометного обстрілу біля села Роботине Запорізької області.
Знайомий загиблого воїна Олег Слизько Суспільному розповів:
"Буквально за декілька днів до його трагічної загибелі я бачив його у селі в нашому. Це була надзвичайно доброї душі людина, чесний, відповідальний батько, працівник сільського господарства. Я не знаю жодної людини, яка б про нього сказала погані слова. Дуже шкода, що війна забрала його у нас".
Бійцеві було 48 років. Знайома воїна Людмила Тернова розповіла:
"Це дуже золота дитина, яка виросла з мамою і бабусею. Він доглядав свою маму лежачу, яка хворіла, працював він у колгоспі "Злагода" столяром".
Капітан Михайло Рибалка жив у селі Покровське Решетилівської громади. 2015-го та 2016-го брав участь в АТО, у другий день повномасштабного вторгнення знову долучився до оборони держави. Служив на посаді командира мінометного взводу, повідомив Михайло Регент.
Дружина загиблого воїна Ніна Рибалка Суспільному розповіла:
"Він був гарним чоловіком, прекрасним батьком, дідусем. Син також воює разом з ним. Ми отримали цю звістку практично відразу, це трапилося вночі, десь о 03:00 5 числа (січня ― ред.). Син мені вранці о 06:00 вже подзвонив. Був на різних напрямках, але останній рік він воював у Донецькій області. Новомихайлівка Покровського району Донецької області, де і загинув".
Михайлові було 59. У нього лишились дружина, сестра, двоє дітей і двоє онуків. Донька бійця Вікторія Піщанська сказала:
"У нас був найкращий тато, він був кращий з кращих. Я не знаю, як нам це пережити. Він був нашою підтримкою, він був моєю особистою підтримкою. Він був тим, хто пишався мною більше за всіх".
Поховали бійців у селах, де вони проживали.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
