У Полтаві 17 лютого попрощалися із п’ятьма захисниками України. Це Віктор Котелевець, Ігор Масло, Євген Бойко, Владислав Станкевич та Геннадій Бутенко. Вшанувати загиблих прийшли рідні, знайомі та побратими
У Полтаві біля Свято-Успенського собору ПЦУ п’ять домовин накриті синьо-жовтими стягами. Зранку 17 лютого розпочали панахиду за воїнами, які загинули на війні із Росією.
На прощанні наймолодший серед полеглих – 28-річний солдат Віктор Котелевець. Він був механіком-водієм гранатометного відділення, загинув 6 лютого на Луганщині.
"Він пішов добровольцем. У Полтаві був підприємцем. Вирішив, що потрібно піти боронити нашу землю, бо в нього маленький 3-річний син і дружина. На Сєвєродонецькому напрямку їхню позицію почав розстрілювати танк. Він почав намагатися затягнути поранених хлопців, від одного із вистрілів не встиг заховатися в окоп", - каже знайома Віктора Котелевця Оксана Гальченко.
10 лютого на Донеччині поліг іще один полтавець – 29-річний Ігор Масло. Він був водієм кулеметного відділення.
"Він мені як брат був, росли разом. Дуже був світлою та гарною людиною. Пішов добровольцем, хотів захищати свою Батьківщину, близьких, родину, сина свого. Говорив, що буде все добре, що повернеться, зустрінемося, все буде гаразд", - говорить знайома Ігоря Масла Альона Москаленко.
Також у Донецькій області 11 лютого загинув старший солдат Євген Бойко з Полтави. 45-річний воїн був командиром відділення снайперів.
"На війні він із перших днів, із 24 лютого. У розвідці був. На бойовому завданні потрапили під обстріл. Розповідав завжди на позитивній ноті, що скоро перемога, що все буде Україна", - каже знайома Євгена Бойка Вікторія Федорченко.
46-річний льотчик-штурман Владислав Станкевич із Кременчука та 54-річний командир вертолітної ланки Геннадій Бутенко з міста Суми загинули через падіння вертольота 31 січня.
"Остання розмова була в понеділок 30 січня, він казав, як нас дуже із донечкою кохає, що ми його найкращі дівчатка, що дуже сумує за нами. Він був найкращим батьком для своєї донечки, найкращим чоловіком, дуже добрим, милосердним, гарним товаришем", - говорить дружина Владислава Станкевича Юлія Станкевич.
"Геннадій був героєм нашої країни, він дуже любив Україну, любив незалежність. Він любив небо і мріяв про перемогу нашої країни. Він у полтавській частині був вертольотчиком. Залишилася сама мама, мамі 80 років", - пригадує двоюрідна сестра Геннадія Бутенка Наталія Бабич.
Поховали воїнів у громадах, де вони проживали.
