Перейти до основного змісту
«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині

«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині

«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині
. Суспільне Полтава

На Полтавщині нині офіційно зареєстрували понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Про це повідомив начальник обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. За його словами, у закладах освіти та гуртожитках проживає близько 8,5 тисяч людей.

У кімнаті дитячого садочка в селі Розсошенці живе родина із семи людей. Приїхали сюди з Донеччини на початку квітня рейсом, який організували роботодавці Михайла.

"9 квітня ми рано вранці виїхали із Бахмута на автобусі. Нам сказали – в Полтаву, село Розсошенці, дитячий садок. Коли ми приїхали, якщо чесно, я був дуже здивований. Я звик до стереотипу садочків – знаєте, старі садочки, які в Радянському Союзі будувались. Я не очікував, тут все нове", - каже переселенець Михайло Рискаленко.

«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині
Переселенка з Часового Яру працює за швейною машинкою в дитячому садку, де проживає. Суспільне Полтава

У родині двоє дітей шкільного віку. Нині у них канікули.

"Ми залишилися в тій же школі, дистанційне навчання у нас. Вчителі попереїжджали в інші області України. Ми не думали, що ми так надовго залишимося у Полтаві. Ми думали, що, може, місяці два-три і повернемося додому. Додому ми повертатися зараз, на жаль, не можемо", - каже переселенка Наталія Рискаленко.

Нині у регіоні офіційно зареєстрували понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб, розповів під час пресконференції начальник обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. За його словами, у закладах освіти та гуртожитках проживає близько 8,5 тисяч людей.

«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині
Переселенці готують собі каву в дитячій кімнаті в дитсадочку. Суспільне Полтава

"У нас у Часів Яр в перший день (повномасштабної війни – ред.), 24 лютого, теж був «приліт». Одразу. Люди перелякалися, почали виїжджати, евакуюватися. Хто за місяць, хто в перші дні, а ми вже пізніше. У нас брат, невістка і свати (в Часовому Ярі – ред.). Дуже там тяжкі умови, вимикають у них світло, води у них немає, тепла. Попали в котельню", - розповідає переселенка Євгенія Хозяінок.

Місто Часів Яр, звідки приїхала родина, за кілька кілометрів від Бахмута, каже Євгенія.

"У мене все життя була ножна машинка (швейна – ред.). Нещодавно, перед війною, купили нову машинку. Дуже шкода її було там залишати, і брат мені її переслав. Дякуючи тому, що є машинка, є чим займатися. Зараз я шию чохол для своєї ж швейної машинки", - каже переселенка Євгенія Хозяінок.

«Додому повертатися, на жаль, не можемо»: скільки ВПО проживає на Полтавщині
Переселенка Євгенія Хозяінок. Суспільне Полтава

"Я зараз співробітник «Нової пошти». У нас є гуманітарна допомога, ми оформили, як внутрішньо переміщені особи, але цього мало. Треба працювати. У мене навіть іноді таке відчуття з’являється, що я, напевне, вже не зможу в Бахмуті жити. Тут класно", - говорить переселенець Михайло Рискаленко.

На початку повномасштабної війни люди виїжджали на Полтавщину, зокрема, евакуаційними рейсами. Перший «зелений коридор» у Полтавську область із Сумської діяв 8 березня.

"Було сформовано 217 автобусів для евакуації з Сум людей. Майже 100 тисяч за три тижні ми вивезли людей. Робили два-три рейси за день, а потім було сформовано 48 евакуаційних потягів, які з Полтавщини ішли на захід країни, везли цих людей вже в евакуацію", - каже начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін.

Топ дня
Вибір редакції
На початок