Максим Варфоломєєв повністю втратив зір 34 роки тому. Нині на життя заробляє грою на гітарі. А ще має кілька творчих хобі. Більше про історію полтавця - у матеріалі Суспільного до міжнародного дня незрячих, який відзначають 13 листопада.
Максим Варфоломєєв мав короткозорість із раннього дитинства. Батьки намагались вилікувати його, та згодом ситуація погіршилася. У 12 років у полтавця підвищився внутрішньочерепний тиск, після чого він осліп.

«Через мої тодішні проблеми із зором у дитячий садок мене зовсім не взяли. А у школі я не міг у звичайній навчатися, бо тоді ніхто не знав про інклюзію. І от мене направили саме у спеціалізовану школу-інтернат для слабозорих дітей», – розповів полтавець.
Максим Варфоломєєв за освітою філолог німецької мови, та за спеціальністю взагалі не працював. Мав тимчасові підробітки. Нині, аби забезпечувати себе, грає на гітарі на площі у Полтаві. Опанував цей інструмент ще під час навчання у школі.

«Найперша пісня, яку я вивчив на гітарі, - це була пісня Володимира Висоцького «Пісня про друга». Виходжу, стою (на вулицю-ред.) одну-дві години. Якщо добре йде, то більше. Співаю різні пісні. Там люди проходять, і хто гривню, хто п’ять, хто дв (дає – ред.). Мені подобається співати на вулиці, єдиний недолік – що взимку не поспіваєш. Коли на вулиці мороз, вже пальці до струн примерзають», – говорить Максим Варфоломєєв.
У школі Максим ще й навчився в’язати спицями. Здебільшого створює декоративні подушки та носки. Окрім цього, полтавець проводить час за комп’ютером, де отримує замовлення на переклад та листується із друзями.

«Користуватися комп’ютером навчив мій однокласник. Він розумівся на техніці. Раніше комп’ютери були не такі, як зараз. Для мене це взагалі, можна сказати, все моє життя з комп’ютером пов’язане, бо там і спілкування, бо там і робота, там і розваги, і цікава інформація», – додав чоловік.
Близько року тому у полтавця погіршився слух через використання навушників та прослуховування аудіо-книг. У жовтні цього року за гроші благодійників Максим Варфоломєєв придбав слуховий апарат.

«На даний момент у мене 25 % слуху. Уявіть собі, як почувається музикант, який втрачає слух. Я нагадую собі ляльку-неваляйку: мене доля намагається зігнути, звалити, а я підіймаюся і йду далі» – говорить чоловік.

Полтавець мріє придбати саксофон та навчитися грати на ньому.