У Полтаві попрощалися з 20-річними воїнами Нацгвардії 1-го корпусу "Азов". Солдати Владислав Трященко та Євгеній Бережний були друзями та загинули в один день на Харківщині.
Хлопці були майстрами екіпажу ударних безпілотних авіаційних комплексів, повідомив Суспільному начальник відділення цивільно-військового співробітництва Полтавського ОМТЦК та СП Андрій Лисенко. В останню путь їх проводжали автоколоною.
20-річні солдати Владислав Трященко та Євгеній Бережний загинули в один день – 31 березня 2026-го на Харківщині.
"Це була неймовірно золота дитина. Дуже за мене переживав, піклувався, допомагав, він у мене один син. Він із 16 років займався в «Центурії», оце було б три роки, як він пішов на службу в Донецькому напрямку. Це велике горе і дуже велика скорбота. Я не можу передати, що я зараз відчуваю. Я лишилась одна на білім цім світі", — розповідає мама Владислава Трященка Любов Трященко.
Євгеній Бережний одружився за два місяці до загибелі.
"Я не знаю, як це пережити тепер. Женя для мене завжди був опорою. А тепер таке відчуття, наче всередині все вирвано. Взагалі нічого не відчуваю. Я навіть не можу повірити, що його більше немає. Таке враження, що я йому в Telegram пишу, пишу, у мене відчуття, наче він там на завданні, просто не відповідає, а зараз зайде додому у двері, я оце чекаю, доки він зайде", — повідомила дружина Євгенія Бережного Вікторія Бережна.
"Це був кращий друг, з яким дуже багато спогадів. Я колись захворіла, це була зима, а він приїхав на канікули, мене не відпускали,а він, не знаю, як, через городи, прибіг і кричить: «Бодька, виходь». Я почула, я вибігаю, і він каже: «На тобі іграшкову мишку, щоб ти одужала». І ото та мишка ще досі лежить", — пригадує подруга Євгенія Бережного Богдана Ярошенко.
Обоє хлопців були учасниками військового молодіжного осередку "Центурія" та інструкторами у "Школі хоробрості імені Круглого". У Євгенія Бережного був позивний "Сова", а у Владислава Трященка – "Хобіт".
"Хлопці дійсно були навіть для мене, як старшого за них, показником, якими треба бути хоробрими, розумними, кмітливими. Молодь для нас завжди показник. Саме з "Хобітом" ми прийшли до "Азову", проходили БЗВП, їздили на ВЛК, ми із самого початку разом. Ця людина ніколи не була похмурою, він завжди усміхався. Проводити з ним час було просто в кайф", — розповів товариш загиблих Євген "Дьорік"
Поховали військових на Алеї Героїв Затуринського кладовища, там запалили фаєри та здійснили молитву українського націоналіста.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
