Ветерана війни з Миргорода образила ситуація, яка сталася з ним у Полтаві. Невідома жінка дорікнула Андрія Сидоренка за протез, який він не прикриває одягом. У дописі на своїй сторінці у Facebook колишній військовий пояснив, чому ветерани обирають такий одяг, і закликав людей утримуватися від недоречних зауважень.
В інтерв’ю Суспільному Андрій Сидоренко додав, що не очікував, що його історія зможе викликати такий суспільний резонанс.
Колишній військовослужбовець Андрій Сидоренко з Миргорода зіштовхнувся із осудом невідомої полтавки за те, що показав протез. Про це чоловік написав у соцмережі.
"Я просто йшов, нікого не чіпляв. Жіночку я цю ніколи не бачив у житті, я з нею не знайомий, і проходячи повз мене, вона сказала саме те, що я написав в дописі у Facebook: "Невже тобі самому не огидно? У тебе рука страшна, а ти ще й протез виставляєш. Штани не можеш одягнути? Ні, треба ж у шортах ходити, щоб усі бачили!" Для мене було це настільки несподівано, що саме цього, я ніяк не очікував почути. Тому я ще, мабуть, секунд 20 просто стояв, а потім пішов. Вона, до речі, теж не зупиняючись, сказала і пішла", — розповів ветеран Андрій Сидоренко.
Допис Андрій Сидоренка набув суспільного резонансу. Менш ніж за добу – 6 тисяч поширень.
"Ця ситуація для мене була нестандартна, тому я просто описав. На резонанс свого допису я не очікував. Спершу, суть допису була не в тому, як зрозуміли відразу люди. Я не хотів жалітися, я не хотів, щоб на цю жіночку бідну всі накинулися. А суть посту була — привернути увагу просто до взаємодії суспільства, яке живе зараз у мирних містах нашої країни і ветеранами, які зараз уже не воюють, але зазнали каліцтва, захищаючи це суспільство на війні."
Ветеран Андрій Сидоренко близько року тому отримав поранення на Донеччині. 10 місяців реабілітувався у Нідерландах, де його й протезували.
"Як я ставлюся до протеза? Це мій інструмент. Завдяки йому я можу хоча б ходити і відчувати себе людиною, а не інвалідом. Ця рука нікому не приносить естетичне задоволення. І за цей рік я більше 100 разів чув, коли мені казали: "Найкраще було б ампутувати руку і ставити протез. Це б може виглядало більш естетично». І це кажуть люди, які, звісно, не розуміють взагалі, що таке ампутація, що таке жити без кінцівки. Яка б вона не була, це моя рука. Так, вона непрацююча, але це моя рука. Тому отакі речі дуже ображають."
Андрій Сидоренко наголошує на важливості будування здорової комунікації між ветеранами й цивільними.
"Не дуже мені приємно, коли люди дуже наполегливо намагаються мені допомогти. У мене був випадок, мені уступали місце в автобусі. Я тричі сказав: "Будь ласка, мені не потрібно, мені правда зручніше стояти, бо мені сидіти менш зручно, мені краще постояти". Я тричі сказав, попросив, сказав людині: "Мені так зручніше", а вона продовжувала, продовжувала, продовжувала. І врешті-решт, звісно, у мене рівень агресії піднімається, і я можу сказати щось не дуже толерантне. Головне — не нав'язувати ні подяку, ні допомогу, ні власні думки. Це зайве."
Український ветеранський фонд радить дотримуватися етичних норм з ветеранами і ветеранками, не порушуючи особистих кордонів та утримуватися від розмов на чутливі теми. Не варто, зокрема, проявляти надмірно жалощі, робити оціночні судження чи критикувати, використовувати недоречні терміни та різко торкатися.
Рекомендації від Українського ветеранського фонду щодо спілкування з ветеранами та ветеранками:
- дотримуватися етичних норм;
- дякувати, не порушуючи особистих кордонів;
- запитувати дозволу перед питанням;
- уникати розмов на чутливі теми.
Чого не варто робити:
- проявляти надмірні жалість і співчуття;
- давати оціночні судження чи критикувати;
- розпитувати про бойовий досвід;
- ігнорувати;
- вживати некоректні терміни;
- різко торкатися.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
