79-річна Наталія Здрилюк із селища Велика Багачка понад 15 років вишиває хрестиком. Цьому навчилася ще в дитинстві. Та вишивати постійно почала лише на пенсії.
У роботі їй допомагає чоловік – приносить нитки та візерунки. Свою ж найбільшу роботу жінка присвятила місцевому кобзарю Федору Кушнерику, який раніше проживав у селищі. Нині цю роботу експонує у музеї.
Рушники, подушки, серветки та скатертини. Ці вироби 79-річна Наталія Здрилюк із Великої Багачки власноруч вишиває хрестиком. Свою першу роботу майстриня створила, коли їй було 15 років. Цьому навчилася у своєї мами.
Це картина вишита 1957 року, як я училася у технікумі. Це було моє захоплення. Оце найперша картина моя була. Я її дуже бережу. Вона для мене цінна.
Та займатися вишивкою постійно почала, коли вийшла на пенсію. Ось цей рушник створила до річниці весілля. На нього витратила місяць.
2011 року у нас був ювілей – «золоте» весілля. 50 років нашого подружнього життя. Чоловік завжди любив, як я вишиваю. І сидів дивився допоки вийде перший орнамент. Каже мені: «Виший рушник, щоб пам’ятний був. Поки живі будемо, у нас висітиме, а потім дітям залишимо».
"Вона сяде вишивати, а я побіжу за нитками. Кажу: «Дай мені зразки, я наберу матерії скільки ти скажеш». Просто допомагав їй і словом, і душею. Щоб їй в руку воно йшло. Щоб вона не турбувалась, що їй потрібно десь піти, щось дістати", говорить чоловік вишивальниці Степан Здрилюк.
Наталія Здрилюк говорить, рушники завжди вишиває у гарному настрої. А найчастіше відтворює троянди, птахи та калину.
Мене чомусь дуже зацікавили весільні рушники. Останнім часом вишивала дуже багато калини. Ось оцей рушник було важко вишивати. У цій хлібині багато тонів. Може, років два над ним я сиділа. Було таке, що і нову тканину брала. І на сонце виходила.
