У списках пам’яток історії — неточності: адреси не збігаються, будинки підписані неправильно, а деякі відомі люди ніколи там не жили. Краєзнавець та історик Олег Луговий розповів, чому в Одесі плутанина з адресами. Лише на прикладі провулка Олександра Ройтбурда Суспільне намагалось розібратись: хто ж та де саме там жив раніше.
Олег Луговий близько 15 років досліджує одеські будинки, і чим більше занурюється в архіви, тим більше виявляє неточності серед тих, які вказані, як пам’ятки архітектури. Перші сигнали з’явилися, коли дані в офіційних реєстрах не збігалися з фактами у дослідженнях, а меморіальні таблички були встановлені на інших будинках, ніж зазначено в історичних документах.
"Приблизно у 1903-1904 роках в центрі міста багато на яких вулицях змінювалась нумерація будинків. І коли інформацію беруть з довідників, яких-небудь адрес-календарів, листування, приватної документації до 1903-го року, той номер будинку не обов'язково відповідає сьогоднішньому номеру будинку", — зауважив Олег Луговий.
Інформацію про те, де жили видатні люди, дослідники беруть із приватних листувань, у яких або сам адресант писав про помешкання, або ж на листах є зворотна адреса. Проте на початку 20 століття нумерація будинків неодноразово змінювалася.
"Це може бути інший будинок, він може бути на іншому кварталі або навіть на іншому боці вулиці. Є декілька вулиць, де просто стали нумерувати будинки з протилежного боку. Зокрема у цьому провулку (Ройтбурда, – ред.) нумерація починалася від Пастера, а потім стала починатися від Софіївської. Відповідно, абсолютно всі будинки поміняли свої номери", — пояснив краєзнавець.
Де жив Врубель: точно на Софіївській, проте під яким номером?
WikipediaУ листі 1885 року до своєї сестри Анюти, що жила в Петербурзі, Михайло Врубель вказав зворотну адресу: Софіївська, 18. Саме цей лист став підставою, аби надати будинку статус пам’ятки історії. У той час художник винаймав помешкання у відставного корсета Леоніда Караводіна, у чиїй власності, за словами Олега Лугового, була значна ділянка з будинками у тому районі.
Проте на місці, де сьогодні стоїть будинок під номером 18 — у часи Врубеля був будинок під іншим номером, адже нумерація вулиці починалася знизу: від Пересипського мосту.
"Тут (на розі Софіївської та Ройтбурда, — ред.) був, наприклад, номер 18. А потім окремо пішла нумерація по спуску, котрий тепер спуск Блажка, а до того Марінеска, а до того Софіївський, а перші номери пішли зверху. І, відповідно, тепер тут восьмий номер, а 18 — на сусідньому кварталі", — зазначив Олег Луговий.
Скульптор Борис Едуардс, до якого підселили сусіда
WikipediaУ провулку Ройтбурда (колишній Ляпунових, — ред.) є будинок, де жив та творив український скульптор Борис Едуардс. Довгий час митець також орендував приміщення у Леоніда Караводіна. Зрештою, Едуардс придбав ділянку у тому ж маєтку та побудував будинок, номер якого був 4. Сьогодні ж він розташований у провулку Ройтбурда, 3: там же є і меморіальна табличка.
"Тут були майстерні. Цей будинок повністю належав Борису Едуардсу: шість квартир він здавав в найом і сам займав один поверх. Я так розумію, другий поверх – це він сам займав", — розповів Суспільному краєзнавець.
Проте у переліку пам'яток історії значиться, що у цьому ж будинку жив ще й Микола Батуєв — професор Новоросійського університету, який відкрив кафедру анатомії. Однак, за словами Олега Лугового, це помилка:
"Він ніколи не жив у цьому будинку. Він жив у будинку навпроти. Це був будинок доктора Чаушанського: в ньому дві квартири фактично і один поверх знімав професор Батуєв. І вони вдвох (з Чаушанським, — ред.) зі своїми сім'ями жили у цьому будинку, тоді це був третій номер. Зараз номер третій — будинок Едуардса".
Олег Луговий пояснює, що при складанні списку пам’яток історії не врахували зміни нумерацій будинків — професор Батуєв тепер мешкає разом із скульптором Едуардсом, чий будинок став двічі пам’яткою історії. А справжній будинок, де Батуєв знімав квартиру, охоронного статусу не має:
"А цей будинок ніяк не охоронений, ніяк не захищений. У нього взагалі ніякого статусу немає. Його можна зносити хоч зараз. Хоча, до речі, професор Чаушанський – теж ім'я, насправді. Теж можна було б якось записати".
Професор Олександр Чаушанський — хірург та колезький асесор Одеської другої гімназії. Укінці 1880-х років мав психіатричну клініку саме у тому будинку, про який ми написали вище.
А також Едуардсу присвоїли ще один будинок
До списку пам'яток історії занесена ще одна будівля у провулку Ройтбурда, яка значиться, як будинок, у якому жив скульптор Борис Едуардс. Наразі він має номер 12, однак Олег Луговий каже, що Едуардс в ньому ніколи не жив.
"Едуардс ніякого взагалі до нього відношення не мав. Це будинок абсолютно інших власників і все це дуже легко встановити. Загадка досі, чому його взагалі записали за Едуардсом. Тобто так, хай воно буде пам'яткою архітектури, тим більше, що його треба рятувати. Але інформація про нього просто некоректна", — розповів краєзнавець.
То чий же був будинок у провулку Ройтбурда, 12?
Насправді на цьому місці стояв прибутковий будинок Ганни Козинець, збудований у 1909 році. Через чотири роки власниця звернулася з проханням добудувати флігель — вона планувала два поверхи з цоколем, мезоніном і каретним сараєм. У підсумку ж звели цілих три поверхи, а мезонін став повноцінним поверхом, де ймовірно жили слуги.
Незважаючи на те, що у будинку є статус пам'ятки — його стан все ж бажає кращого. У 2023 році для проведення протиаварійних робіт у будинку №12 в Одесі тимчасово перекрили рух по провулку Ройтбурда в межах цієї будівлі. Обмеження діють до 30 грудня 2025 року.
Як нумерують будинки в Одесі
Франц де ВоланПерший архітектор Одеси, розповів краєзнавець, запланував напрямок вулиць міста від моря і до глибини степу, проте у його часи нумерацій не існувало. Традиційна нумерація будинків в Одесі "від моря" почалася з середини 19 століття:
"Деякі вулиці, зазвичай це якісь вторинні вулиці, які з'являлися в процесі і перерізали квартали, їх іноді нумерували з протилежного боку. Але потім міська дума в якийсь момент засідала: "А чому у нас так неправильно? Давайте повернемо вулицю". І приймали рішення рахувати знову ж таки від моря, як всі інші сусідні вулиці", — пояснює Олег Луговий.
Сьогодні ж перші номери будинків таки рахують від моря: по лівий бік — непарні номери, а по правий — парні. Єдиним винятком в Одесі є вулиця Преображенська, де номери віддзеркалені: непарні номери справа, а парні — зліва.
Чому пам'ятка історії та архітектури — не завжди пам'ятка
Частина помилок з ідентифікацією памʼяток виникла ще в часи СРСР, але найбільше — у 1991 році, коли поспіхом складали списки у щойно незалежній Україні.
"У 2008 році частину об'єктів просто викинули зі списку. Тоді, наприклад, зникла типографія Фесенка на Рішельєвській, яку ми втратили. Помилки тягнулися десятиліттями — і досі на них орієнтуються", — пояснив Олег Луговий.
Також багато будинків, що втратили автентичність або зазнали перебудови, залишились у списках як пам’ятки. А ті, що мають реальну цінність, — не охороняються. Краєзнавець додає, що цей список є основою для подальших рішень: реконструкції, передачі в оренду, збереження або знесення.
Як виправити ситуацію?
Історик переконаний: дослідники, архітектори й місцеві громадські діячі готові допомагати. Але без ініціативи від обласного департаменту культури зміни неможливі:
"Ми вже маємо картографію, архівні джерела, можемо по кожному будинку сказати — що там було, хто проектував, хто жив. Але нас не чують".
Він пропонує створити окрему комісію з ревізії пам’яток, з залученням фахівців. Поза увагою, наголосив Олег Луговий, — не центральні вулиці й райони. Там залишилися унікальні приклади архітектури: міщанські будинки, прибуткові доми кінця XIX століття. Багато з них руйнуються через те, що не мають охоронного статусу, попри свою історичну цінність.
Що кажуть в Одеській ОДА?
В Одеській обласній адміністрації підтверджують: у списку пам’яток дійсно є неточності через зміну нумерації вулиць. Такі помилки виявляють під час розгляду звернень громадян, погодження проєктів землеустрою або підготовки охоронних договорів.
"Коли бачимо помилку — складаємо нову облікову картку чи паспорт із вкладкою. Далі — вносимо зміни до переліків.", — пояснила начальниця управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОВА Олена Воробйова.
Проте сам перелік, опублікований на сайті ОВА, оновлюється не регулярно. Зараз область працює над поданням до Міністерства культури, щоб внести до Державного реєстру вже відкориговані дані — без застарілих назв, з урахуванням декомунізації й деколонізації.
"Щоб внести зміни в переліки, в статуси об'єктів, змінити вкладки — має бути облікова документація. Якщо вони (краєзнавці, — ред.) дадуть нам матеріал, ми маємо на підставі них замовити цю облікову документацію. Якщо вони готові, мають відповідний статус, як кандидати наук або професори у цій сфері, можуть самостійно зробити ці картки і подати нам", — додала посадовиця.
Окремо в адміністрації наголошують: для офіційного виправлення потрібна повноцінна облікова документація. Якщо дослідники готові її надати — наприклад, мають науковий ступінь або профільну кваліфікацію — їхні напрацювання можуть стати підставою для офіційних змін.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
