Допомагав звільняти острів Зміїний та Херсон. Майор авіаційної бригади Сергій у лавах Військово-морських сил з 2012 року, служив у Криму. Після окупації острова виїхав на підконтрольну Україні територію. Кілька років тому змінив штурвал гелікоптера на пульт оператора БПЛА "Байрактар". На початку повномасштабної війни разом з побратимами стримував російську навалу на півдні, а потім нищив противника на Зміїному. Свою історію Сергій розповів у рамках спільного проєкту Суспільне Одеса з ВМС ЗСУ "Воїни трьох стихій".
Стати пілотом це була ваша мрія чи так склалося?
Після закінчення у 2012 році Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету я потрапив служити до міста Саки, а точніше до смт Новофедорівка в морську авіаційну бригаду, вертолітну ескадрилью, на вертоліт. Почав там відпрацьовувати польоти. Чесно сказати, коли прийшов служити, я вже не знав, як я буду без неба жити. Це була мрія.
З 2012 року по 2014 рік, наскільки відомо, ви перебували нині в тимчасово окупованому півострові Крим. Розкажіть про той період життя.
Виконували польоти, працювали, жили спокійно, доки все не почалося у 2014 році. Ви самі прекрасно знаєте, як воно все розпочалося. Незрозумілі референдуми, незрозумілі "зелені чоловічки", які постійно приїжджали до нас в гарнізон, поводили себе, як хотіли. Потім почали вже у березні штурмувати штаб, і так все й сталося.
Як саме росіяни поводились з вами та вашими колегами?
З нами й з нашими колегами вони поводились нормально. Говорили тільки перейти на їхню сторону. Мотивували машинами, квартирами, великою зарплатнею. Були, звісно, такі люди, що перейшли на сторону окупанта, залишилися там служити. Проблем з ними там великих не було, чесно.
А ви виїхали?
Так, звичайно, так. Після оборони штабу через неділю-півтори я зібрав речі й виїхав на материкову частину України — до міста Героя Миколаєва.
Ваші колеги переганяли вертольоти?
Так, вертольоти, всю авіаційну техніку. Вони своїм ходом з тимчасово окупованого Криму перелетіли до міста Героя Миколаєва.
Яким для вас був перший день повномасштабного вторгнення?
Я був вдома, прокинувся близько 4:00 від вибухів. Зателефонував на аеродром. У нас там постійно чергували сили та засоби. Я запитав, що сталося. Вони кажуть, що вибухи. Я зрозумів, що, мабуть, почалася війна. Зібрав речі, зібрав сумку й відразу поїхав на аеродром, отримав зброю. Далі отримали команду від командира ескадрильї підняти наші пташки — це "Байрактар" ТБ 2 й працювати по колонах, які вже доходили до Херсона.
Ми підіймали у повітря пташку за пташкою. Технічний склад дуже добре готував це все. Завдавали ударів по колонах окупантів, щоб максимально стримати їх. Після того, як вони вже зайшли у Херсон, почали маневрувати у сторону Миколаєва. Також зустрічали ці колони. Працювали і в день, і вночі, в складних метеоумовах — це був лютий місяць, початок березня. Працювали на грані можливого.
З нами паралельно працювала армійська авіація, вертольоти, штурмова авіація, бомбардувальна авіація. Всі у комплексі намагалися зупинити їх.
Як ви перейшли від вертольота до оператора "Байрактара"?
У 2020 році сказали, що у Військово-морських силах будуть БпЛА "Байрактар". Мені стало цікаво, що це за безпілотний літальний апарат, які його можливості. Поїхав за кордон, опановувати його. Це все управління, це все нове, воно більше електризоване, комп'ютеризоване.
Знищував російську техніку на Зміїному: військовий розповів, як керує «Байрактаром»
Які насправді завдання виконують "Байрактари"?
"Байрактар" — це дуже універсальний літальний апарат, який може виконувати як розвідку, так і цілевказання, так і наведення артилерії, коригування її, а також безпосередньо вогневе ураження. Перші рази було страшно, тому що техніка дуже дорого коштує, але впоралися, все виявилось дуже добре.
Поговоримо детальніше про можливості цього безпілотника. На яку відстань він бачить?
Це, можна сказати, зараз очі нашої армії. Він бачить на відстань до 150 кілометрів. Ми виявляли неодноразово "Урагани", "Гради", "Смерчі" (ракетні системи залпового вогню — ред.) противника. Це те, що стосується реактивної артилерії. Також ствольну артилерію виявляли, наводили на неї нашу для контрбатарейної боротьби. Виявляли велике скупчення живої сили противника у різних посадках, лісосмугах. Знаходили замасковані танки склади з боєприпасами на острові Зміїний.
Також на Зміїному відпрацювали російський вертоліт: після того, як він сів, з нього почали десантуватись окупанти, у цей момент ми його уразили. Вертоліт повністю згорів, люди знищені.
Пригадайте найскладніший день за час такого масштабного вторгнення?
Мабуть, це третій день масштабного вторгнення. Ми були на аеродромі, працювали по колонах, які вже йшли до Миколаєва, і вже було страшно. Але працювали, не здавалися до останнього, не спали. Кожен хотів працювати максимально, більше знищити техніки особового складу противника, щоб стримати його.
Розкажіть детальніше про звільнення острова Зміїний?
Звільнення Зміїного – це дуже-дуже велика історія в цій війні. Спочатку проводилась розвідка, потім ми почали бити. Знищили їхній ТОР — це зенітно-ракетний комплекс. Поблизу острова знищили ТОР, який встановили на "Серні".
Це корабель?
Так, це корабель. Також було знищено велику кількість катерів біля Зміїного. На самому острові знищили дуже велику кількість особового складу противника, боєкомплекти, радіостанції. Також уразили зенітно-ракетний комплекс "ОСА", який там стояв. Вертоліт я вже згадував. Ще ми коригували нашу САУ "Богдана", яка працювала по острову.
На мою думку, вони хотіли, щоб Україна не експортувала насамперед зерно. Хотіли перекрити нам коридори, щоб наші кораблі, а також кораблі інших держав, які йдуть до наших портів, не могли дійти. Вони хотіли контролювати острів — зробити з нього свій форпост.
Якщо так говорити, то вони тікали звідти?
Вони не те, що тікали звідти, їх вибивали, а рештки забралися й все.
Вересень 2022 року – це початок контрнаступу на Херсонщині. Як тоді працювали?
Ми тоді працювали у злагодженні з артилерією більше. Наводили, коригували, виявляли цілі. І так крок за кроком працювали по цілях.
Тобто це командна робота?
Так, звичайно. Це злагоджена робота не одного підрозділу: як авіаційних, так й артилерії, піхоти.
Якими були ваші емоції, коли вдалося досягти мети — ЗСУ звільнили Херсон?
Це, мабуть, був найщасливіший день за всю війну. Що Херсон вже вільний, що він наш, український, що окупант звідти вибитий, відступив. Це були дуже позитивні емоції.
Якщо говорити зараз про кадрове забезпечення ВМС України, якими навичками потрібно володіти, аби стати оператором "Байрактара"?
По-перше, треба морально-психологічна стійкість. Також потрібні навички у галузі навігації, аеродинаміки й розуміння повітряного простору.
Людина без фаху не зможе з нуля навчитися?
Навчитися можна завжди, але це буде дуже-дуже важко.
Вже понад 12 років ви служите в Збройних силах України. Яка ваша особиста мотивація?
Насамперед я захищаю країну, народ України, своїх близьких. Ось це головна моя мотивація.
А про що ви мрієте?
Я мрію, щоб закінчилася війна. І була перемога. Хочеться на два тижні поїхати в Карпати. Сходити на риболовлю. Щоб тихо було, пташки співали.
Опишіть відчуття, коли за штурвалом вертольота підіймаєшся у небо?
Це неможливо передати. Вертоліт відривається від землі, набирає висоту, це дуже класно. Відчуваю, що зараз перебуваю на тому місці, де я більше потрібний нашому народу, нашій державі, приношу користь. Все так, як має бути.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
