Хтось працював продавцем-консультантом, хтось проводив інтернет, але з початком повномасштабного вторгнення вони всі вирішили стати на захист власної держави. Після рішення президента провести перевірки у військкоматах вони пішли працювати у територіальні центри комплектування. Їхні історії Суспільне Одеса розповідає в проєкті "Нова зміна".
"Я все ж таки все це залишив і пішов": історія військового з позивним "Сябар"
"Все почалось з 24 лютого 2022 року, о 5 ранку, коли пролунали вибухи, ну і ракетні удари по всій Україні. Батько мені зателефонував, сказав, що почалась війна. В перший день в мене був шок, я не знав, як так могло статися. А 25 лютого прийняв рішення піти захищати свою Батьківщину", — розповів Суспільному про своє рішення стати на захист держави військовослужбовець з позивним "Сябар".
До початку повномасштабного вторгнення чоловік працював продавцем-консультантом. Аби потрапити до війська, простояв у черзі два дні. Після зачислення до ЗСУ, потрапив на Донеччину.
На фронті у військового погіршилося здоров'я, у нього виявили дві грижі, стала знижуватися гострота зору. Тож командування ухвалило рішення перевести його на роботу у ТЦК, де він несе службу на посту.
"Кожен розповідає, що в нього є свої проблеми: в мене жінка та діти, в мене там ще щось, квартира зйомна, безліч проблем. На що я відповідаю — вибачте, в мене теж є батьки, бабуся 74 роки, в мене теж є проблеми, була робота. Я все ж таки все це залишив і пішов. Я іноді питаю: "Чим я гірший за вас? Чим ви ліпші за мене?" Закон один для всіх", — зазначив "Сябар".
Пішла до ЗСУ та працювала на бензовозі: історія військовослужбовиці Ірини Калюги
Військовослужбовиця Ірина Калюга до вступу в лави ЗСУ 12 років працювала продавчинею. Пізніше зустріла свого майбутнього чоловіка й вирішила приєднатися до лав військових. Спочатку працювала діловодом, пізніше отримала посаду т.в.о. начальника служби паливно-мастильних матеріалів.
"Я завжди сиділа із водієм-заправником в бензовозі. Їздили на бази, їздила на передову до однієї з меж. Звичайно, ці точки змінювались і я заправляла, і мене чекали", — розповіла Суспільному про свою роботу жінка.
Пізніше військова змінила рід діяльності й перейшла служити до ТЦК:
"Тут у мене посада офіцер запасу солдатського і сержантського класу. Тобто їздимо на підприємства, перевіряємо чи дійсно людина працює, тому що держава за них ручається, бо комусь працювати й під час війни потрібно".
"Найскладніше — довести людям, що треба захищати свою родину": історія військового Віталія Хоменка
Віталій Хоменко до повномасштабного вторгнення працював на оператора мобільного зв'язку, підключав людям інтернет. 25 лютого 2022 року пішов до військкомату, звідки через навчальний центр потрапив на посаду сапера. Після одного зі штурмів військовий повернувся з пораненнями:
"Зараз найтяжче, що я маю — це тромбоз, посттравматичний тромбоз лівої гомілки, його не можна оперувати, я лікуюсь. А так — в шиї уламки, в нозі, в тазу, було наскрізне поранення в руці. Два пальці погано відчувають. А так — все добре".
У ТЦК Віталій Хоменко займається прийманням людей, перевіряє наявність відстрочки та відправляє на військово-лікарську комісію:
"Я розповідаю свій шлях, у мене дуже багато побратимів, які після поранень добровільно служать у військкоматах. І вони розповідають, навіщо це потрібно. Ми намагаємось дійти до людей з тим, аби усе ж захищати свою родину. ... Побратимів треба міняти, їм потрібна ротація, бо вони трьохсотяться, і, на жаль, двухсотяться. Ну і треба захищати нашу країну".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
