У болгарському етнографічному музеї «Голяма къща» (у перекладі — «Великий дім»), в селі Камчик на Одещині зберігають речі, які місцеві жителі передали, щоб залишити пам'ять про побут і традиції попередніх поколінь. У кожного експоната — своя історія, а деякі з них об'єднують одразу кілька поколінь однієї родини.
П'ять поколінь, які співали болгарських пісень
Директорка музею Олена Арнаутова показує дві старі фотографії. На одній із них — чоловік, який не чув і не міг говорити, але був відомим у навколишніх селах кравцем. Він шив чоловічий та жіночий одяг.

Через особливості здоров'я йому було складно знайти дружину. Чоловік посватався до старшої доньки родини із дев'ятьма сестрами із села Катарджино неподалік Одеси. Однак дівчина відмовилася від шлюбу, дізнавшись про його стан здоров'я. Тоді її 16-річна сестра Олена вирішила вийти за нього заміж.
«Так вони створили дуже щасливу родину. Олена чудово співала. У подружжя народилося троє дітей. Ось і їхня донька Пена, яка успадкувала красивий голос матері», — сказала господарка музею, показуючи фотографію.

Пена народила дев'ятьох дітей, однак у голодні роки вижили лише троє. Дві її доньки — Олена та Надія — також мали співочий талант. Надію Василівну в Камчику називали «золотим голосом» і вважали видатною співачкою.

Музичний талант передався й наступним поколінням. Онука Надії — Іванка, якій нині близько 26 років, успадкувала голос прабабусі та бабусі. Зараз вона живе в Одесі й виконує болгарські народні пісні.
Дідусь зробив для онуки маленький ткацький верстат
Невеликий ткацький верстат — ще один експонат музею. За словами Олени Арнаутової, його власноруч зробив місцевий житель для своєї онуки. Дівчинка любила спостерігати, як бабуся працює за великим верстатом, і намагалася їй допомагати. Однак іноді плутала нитки, через що бабуся сердилася.
«Дідусь поставив маленький верстат поруч із великим, за яким працювала бабуся. Так дівчинка могла спостерігати за її роботою і поступово навчилася ткати», — додала Олена Арнаутова.

За словами господарки музею, дівчинка давно виросла, але її дитячий верстат досі зберігається в експозиції та залишається придатним для роботи.
Також працівники музею хочуть відновити великий ткацький верстат, зібравши всі його частини. Олена Арнаутова каже, що мріють зробити його доступним для відвідувачів, аби ті могли не лише побачити старовинне обладнання, а й спробувати ткати.
«Це наша мрія і наша мета», — говорить вона.

«Приємно бачити таку кількість автентичних болгарських речей»
Відвідувачі музею звертають увагу на автентичність експозиції та різноманіття предметів болгарського побуту.
«Ми з великим інтересом заходимо до музею. Раді, що маємо можливість оглянути його та побувати в усіх залах. Він дуже красивий і просторий. Надзвичайно приємно бачити таку кількість автентичних болгарських речей і свідчень традицій», — поділилася жителька села Анастасія Чекан.

Олена Арнаутова наголосила, що для неї важливо зберегти ці речі не просто як музейні предмети. За кожним експонатом — історії людей, родин, ремесел і талантів, які формували культурну спадщину болгарської громади Одещини.
Авторка: Анна Терзівець
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.