З російського полону повернувся військовослужбовець Андрій Перепадя. У неволі він перебував із 4 квітня 2022 року.
Про це Суспільному повідомила його сестра Тетяна Дончак. За її словами, родина чекала на повернення Андрія понад чотири з половиною роки.
Андрій Перепадя — військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти, родом з Миколаївщини. Чоловік також навчався та періодично проживав в Одесі.
За словами сестри, він пішов добровольцем на службу в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Згодом його направили на Маріупольський напрямок, де українські військові опинилися в оточенні. У полон Андрій потрапив 4 квітня 2022 року.
Про те, що Андрій потрапив у полон, родина дізналася випадково. Як розповіла Тетяна, спочатку близькі не могли додзвонитися до нього, а згодом сестра побачила його на фото, опублікованому російськими блогерами. На знімку військовий був в їдальні серед полонених.
За час неволі його кілька разів переводили до різних колоній. Останнім місцем утримання, за словами Тетяни Дончак, була Мордовія. Вона розповіла, що від колишніх співкамерників брата родина дізнавалася про його стан.
«І це з Мордовії, там дуже погано міняють, там дуже жорсткі умови. Були обміняні хлопці з його камери, казали, що він дуже… він втратив слух від побоїв, від цього всього. Дуже здоров'я втратив, через ці всі нелюдські умови», — розповіла сестра військового.
Родина намагалася домогтися його звільнення впродовж усіх років полону. Мати їздила з рідної Миколаївщини до Києва, відвідувала акції та установи, де родичі військовополонених вимагали повернення близьких. Тетяна Дончак, яка зараз живе за кордоном, зверталася до посольств із запитами щодо звільнення брата.
За словами сестри, звістку про повернення Андрія першою отримала вона — сповіщення надійшло в застосунку «Дія». Згодом їй зателефонували зі Служби безпеки України, а потім із рідними зв'язався сам військовий.
«Всі ці чотири з половиною роки ми сидимо біля телефонів, включена «Дія», сповіщення щоб приходили. Все чекаємо, якщо потім не побачимо в списку. Кожен раз нема, нема. І зараз прийшло мені першим сповіщення в Дії, що чекайте, його повернули. Потім мені зателефонували з СБУ, що вашого рідного повернули. І вже потім йому дали телефон, і він зателефонував уже мені одразу. Сказав: «Я вже в Україні. Не плач, вже все страшне позаду»», — розповіла Тетяна Дончак.
Під час короткої розмови Андрій також подякував рідним за те, що чекали на нього та підтримували одне одного. За словами сестри, він насамперед намагався заспокоїти родину й просив батьків берегти здоров'я.
У полоні Андрій отримував листи від рідних, а сім'я — листи від нього, які передавали через Міжнародний комітет Червоного Хреста. За словами Тетяни Дончак, за весь цей час родина отримала п'ять листів від військового. Вони почали надходити лише протягом останнього року, з великими перервами. Один із листів, написаний у квітні, сім'я отримала незадовго до звільнення Андрія.
У військового є 14-річна донька. Як повідомила Тетяна, в листах він згадував про неї та переживав через те, що вона росте без батька.
За словами сестри, зараз Андрій разом з іншими звільненими з полону військовими прямує на реабілітацію.
Що відомо про обмін військовополоненими 23 жовтня 2026 року
23 жовтня Україна та Росія провели обмін полоненими. 270 українських військових повернулися до України.
До України повернулися військові корпусу НГУ Азов, прикордонники, тероборонівці, воїни Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ, Державної спеціальної служби транспорту, а також девʼять цивільних.
Наймолодшому звільненому — 24 роки, найстаршому — 63 роки. Лубінець повідомив, що вдалося повернути і тяжкохворих, та тяжкопоранених військових.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
