Понад пів року в Одесі працює котокафе з врятованими тваринами. Від часу відкриття п'ятеро котів уже знайшли родини, а в закладі змінили правила відвідування та облаштували додаткові зони для відпочинку тварин. Засновниця Олена Смєшко розповіла Суспільному, як змінилося кафе, як адаптуються коти з прифронтових територій та кого планують рятувати надалі.
П'ятеро котів уже знайшли родини
Котокафе Олени Смєшко відкрилося у січні 2026 року. Тоді на території закладу проживали четверо котів, врятованих з різних регіонів, зокрема Донеччини. Нині більшість його мешканців — коти з Дружківки, яка зазнає російських обстрілів. Загалом котів було десятеро, частині з них вже знайшли домівки. За словами засновниці, саме це і є її метою.
«З часу відкриття вже п'ятеро котиків знайшли родини. Котики проводжають одне одного: збираються навколо переноски, наче прощаються. Це дуже зворушливо, сумно і водночас радісно, тому що на місце котика, який поїхав у родину, ми можемо взяти іншого», — поділилася жінка.
Відвідувачка Соф'я познайомилася з кішкою Асею під час першого візиту до котокафе навесні. За її словами, тварина одразу підійшла до неї. Згодом Соф'я вирішила забрати Асю додому. Її фотографію в кафе вже позначили наліпкою «Знайшла сім'ю».
«Завітала просто на каву, побачивши рекламу в соціальних мережах. Ася загалом дуже контактна кішка, але одразу прийшла до мене. Тоді і стало зрозуміло, що вона точно моя кішка», — розповіла Соф'я.
«Котики — це не іграшки»
Коли котокафе тільки відкривалося, Олена розповіла, що для тварин облаштували окремі місця, де вони могли сховатися від відвідувачів і відпочити. За понад пів року роботи таких зон стало більше.
У кафе встановили додаткову огорожу та сітку, щоб коти не могли вибратися у небезпечну зону або на вулицю. Також облаштували будиночки та полиці, де тварини можуть усамітнитися.
Змінили й вікові обмеження для відвідувачів:
«У січні в нас було обмеження від семи років, але після консультації з ветеринаром і взагалі по практиці інших кото-кав'ярень в Європі і в Україні я вирішила підняти вік — від десяти років. Котики — це не іграшки, у нас не контактний зоопарк, я постійно про це нагадую», — наголосила Олена.
У закладі враховують і психологічний стан тварин. Деяким котам, яких привезли з прифронтових територій, потрібна тривала адаптація після пережитого. За словами Олени, окремі з них певний час приймають заспокійливі препарати.
Найчастіше до кафе приходять молодь, студенти та родини з дітьми. Є й постійні відвідувачі. Дехто приходить, бо сумує за власними домашніми тваринами, інші — щоб провести час із котами та відпочити.
«Навіть іноземці приїжджали з Америки, з Італії. Я спілкувалася (з ними, — ред.), тому що я знаю італійську мову. Вони кажуть, що ми сумують за котиком, бо у відпустці, і тому прийшли. Людям дуже подобається атмосфера. Деякі люди приходять просто психологічно відновитися», — додала жінка.
Коти з Дружківки та історія Ольги Кузьменко
Паралельно Олена намагається продовжувати роботу зооволонтерки Ольги Кузьменко, яка допомагала тваринам у Дружківці. Жінка загинула в липні, коли годувала тварин. За словами Олени, у Дружківці досі залишаються близько 20 котів Ольги, яким потрібна допомога.
«Я не називаю себе великою волонтеркою, але хочеться врятувати хоча б частину тих котиків, яких рятувала Ольга. Вона була для нас підтримкою і фундаментом цього кафе. Це дуже велика втрата», — розповіла Олена.
Однією з врятованих Ольгою тварин є чорна кішка Чуча. Вона також проживає в котокафе. Олена розповіла, що дуже прив'язалася до чотирилапої, тому віддавати її не планує.
«Це вже моя кішечка, Ольга мені її заповіла. Я називаю її нашим охоронцем. Також у нас є кіт Макар — генеральний директор. А кішка Роксі — наша перша леді. Це все — мої котики, яких віддавати я не планую», — додала Олена.
«Кожен котик западає в серце»
Основним планом на майбутнє Олена назвала розширення простору. Зокрема вона хоче знайти приміщення з панорамними вікнами для більшого огляду. За її словами, це дало б змогу котам більше спостерігати за вулицею, а закладу — приймати більше врятованих тварин.
Водночас для Олени важливо, щоб котокафе залишалося саме тимчасовим прихистком: тварини мають отримувати тут безпечне місце після порятунку, а згодом — шанс поїхати у власний дім.
«Складно прощатися з котиками, тому що кожен котик западає в серце. Я їх люблю як своїх дітей, але я щаслива від того, що вони знаходять свою люблячу родину і будуть їм дарувати свою любов, а вони будуть дарувати також своє муркотіння, тепло і проживуть, я сподіваюся, своє щасливе життя», — поділилася жінка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
