Ветеран російсько-української війни Олег Кошолапенко, незважаючи на інвалідність, двічі долучався до лав ЗСУ — у 2015 та 2022 роках. Після важкого поранення восени 2022 року він провів у шпиталях майже два роки та переніс 28 операцій. Нині чоловік проходить реабілітацію, займається адаптивним спортом і допомагає іншим ветеранам долучатися до нього. Про службу, поранення на Херсонському напрямку, шлях відновлення та життя після фронту він розповів Суспільному.
«Мій досвід був би корисним для України»
За першою освітою Олег Кошолапенко — військовослужбовець. Він служив офіцером, працював на митниці, а згодом займався бізнесом.
Після початку російсько-української війни у 2014 році чоловік, попри вже встановлену інвалідність, вступив добровольцем до лав Збройних сил України. Майже півтора року він навчав інших військовослужбовців артилерійської справи та періодично виїжджав у зону проведення АТО.
У перший день після початку повномасштабного вторгнення Кошолапенко знову долучився до війська та почав виконувати бойові завдання.
«Коли почалася повномасштабна війна, в той же день я поїхав у військкомат. У мене не було інших навіть думок. Я знав, що офіцерів-артилеристів із досвідом дуже мало. А на той час артилерія виконувала 80% бойових задач. Я вважав, що мій досвід був би корисним для України», — розповів ветеран.
«Тримав свій кишківник у руках»
Спочатку Олег служив на Миколаївському напрямку, а восени 2022 року його підрозділ дислокувався на Херсонщині. Уже в перший день після прибуття він та його побратими потрапили під артилерійський обстріл.
Коли командир був відсутній через виконання іншого завдання, Кошолапенко залишився старшим у підрозділі. Він знайшов укриття для особового складу та повертався, щоб показати побратимам безпечне місце. У цей момент поруч розірвався ворожий снаряд. Евакуювати чоловіка довелося під час обстрілу.
«Я свідомість не втратив, але сил відкрити очі не було. Пам'ятаю, що тримав свій кишківник у руках, бо відчував його. Були перебиті дві ноги і рука. Рухатися не міг. Лікар і ще кілька хлопців під артобстрілом завантажили мене в бус і вивезли на евакуацію», — пригадав він.
723 дні у шпиталях і 28 операцій
Після перших операцій Олега евакуювали до Кривого Рогу, а згодом — реанімаційним потягом до Києва. Там розпочався тривалий етап лікування, який тривав майже два роки. За цей час чоловік переніс 28 операцій, із них 16 — лише за перші півтора місяця після поранення. Пізніше йому довелося заново вчитися сидіти та стояти. За словами ветерана, кожен новий рух давався через сильний біль.
«Коли мене почали вже вертикалізувати після чергової операції, коли поставили АЗФ (апарат зовнішньої фіксації, — ред.), я не міг навіть сидіти. Тобто мене реабілітологи і два санітари намагалися просто посадити, бо я одразу падав. А вертикалізація — це теж дуже важкий шлях. Секунду стоїш, дві, п'ять, за кожну секунду ти борешся. За кожне згинання ноги в коліні, за кожен сантиметр ти борешся з великими болями», — поділився він.
Олег зазначив, що пройти цей шлях допомогла підтримка дружини, дітей, друзів і навіть незнайомих людей. Саме вона, на його думку, стала однією з головних складових відновлення.
«Ця підтримка була настільки потужна, що зараз я розповідаю, а у мене сльози на очах. Тоді (під час лікування, — ред.) сліз не було, бо я знав, що кожен день треба щось робити більше, більше і більше. Це мій другий фронт, скажімо так. Але завдяки дуже потужній підтримці... Це 50% моєї реабілітації», — сказав він.
«Як фізично став краще, так і психологічно став краще»
До поранення Олег Кошолапенко усе життя займався спортом. Він вважає, що хороша фізична підготовка також допомогла організму витримати десятки операцій. Коли він зміг знову стати на ноги, почав відкривати для себе адаптивні види спорту.
Спочатку чоловік долучився до гри в петанкПетанк — це французька вулична гра з металевими кулями, мета якої полягає в тому, щоб кинути свої кулі якомога ближче до маленької дерев'яної кульки-мішені, яка називається кошонет (з французької — поросятко)., а згодом — до піклболуПіклбол (англ. pickleball) — це ракеточний спорт, який поєднує в собі елементи великого тенісу, бадмінтону та настільного тенісу (пінг-понгу). Грають у нього на корті, що за розмірами ідентичний корту для бадмінтону, через сітку, схожу на тенісну, але трохи нижчу. та настільного тенісу. Зараз він допомагає іншим ветеранам знайомитися з адаптивним спортом і переконаний, що це допомагає іншим швидше відновитися.
«Я зрозумів, що як фізично став краще, так і психологічно став краще. І почав займатися не тільки для себе, а підтягувати інших. Показувати, що це клас, що це кайф, що це реабілітація, психологічне розвантаження, спілкування й адаптація до цивільного життя», — зазначив Олег.
«Якщо я вижив, то треба жити на повну»
Сьогодні Олег є амбасадором петанку серед ветеранів Одеської області. Він хоче, щоб якомога більше військовослужбовців та ветеранів після поранень долучалися до адаптивного спорту, брали участь у всеукраїнських змаганнях та поверталися до активного життя.
«У мене плани — життя. Якщо я вижив, то треба жити на повну. Хочу показати, що ветеран — це не тільки людина, яка пройшла жахи війни. Це людина, яка може посміхатися, відчувати позитивні емоції й дарувати їх іншим. Не треба боятися — треба брати і робити», — наголосив Олег Кошолапенко.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
