Ветеран російсько-української війни Василь Торопов після служби на Донеччині повернувся до цивільного життя та створив у селі Гольма Балтської громади простір «Тиша говорить». Тут проводять заходи для ветеранів, військовослужбовців, членів їхніх родин та людей, які постраждали внаслідок війни.
Після пожежі простір довелося відбудовувати майже з нуля. Про службу бойовим медиком, психологічну кризу після повернення з фронту, ветеранське підприємництво та сили почати спочатку Василь Торопов розповів Суспільному.
Служба на Донеччині
До війська Василь Торопов долучився 25 лютого 2022 року. Спочатку разом з іншими добровольцями допомагав захищати Балту, а приблизно через два місяці мобілізувався.
«Мій товариш, який знав, що таке військова служба і війна ще з 2014 року, запропонував долучитися добровольцем до територіальної оборони. Ми перебували в Балті, допомагали поліції та посилювали захист міста. Потім разом із побратимами вирішили мобілізуватися», — розповів ветеран.
Під час служби чоловік виконував завдання на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Соледара. Його призначили бойовим медиком, хоча медичної освіти він не мав.
«Не було можливості обирати, ким ти хочеш бути. Мені сказали, що я буду бойовим медиком, і відправили на курси. Я навчався в українських та закордонних навчальних центрах, постійно здобував знання, щоб у складній ситуації не злякатися», — сказав Василь.
Щоб підготуватися до роботи з пораненими, у Балті він домовився бути присутнім під час операцій:
«Я хотів бачити рвані рани, щоб бути до цього адаптованим. Потім навіть думав вступати до медичного навчального закладу, але зрозумів, що це потребує дуже багато часу».
«Я не був навчений жити після цього»
Після повернення додому Василь зіткнувся з психологічними наслідками служби. За його словами, йому здавалося, що небезпека залишається поруч.
«Коли я вже був удома, здавалося, що десь постійно хтось атакує, хтось нападає. Це приносило серйозний дискомфорт. Скажу відверто: були моменти, коли я думав закінчити життя самогубством. Я просто не був навчений жити після цього», — розповів ветеран.
Вийти з кризового стану, за словами чоловіка, йому допомогло бажання підтримувати інших людей із подібним досвідом.
«Я дуже хотів допомагати іншим. Мабуть, саме це підштовхнуло мене рухатися далі та відкрити громадську організацію».
У команді організації працює психологиня, яка спочатку допомагала самому Василю.
«Згодом ми вирішили, що вона працюватиме в громадській організації, але вже не буде моєю психологинею. Робота над організацією допомогла стабілізувати мій внутрішній стан. Хоча не завжди все вдається без медикаментів», — зазначив Василь.
Допомога ветеранам і людям, які постраждали від війни
Громадська організація Василя Торопова займається психологічним і соціальним відновленням ветеранів, членів їхніх родин, переселенців та інших людей, які постраждали внаслідок війни.
Для учасників проводять заняття з арттерапії, гончарства та кулінарні майстер-класи.
«Я створив програму на основі власного досвіду — того, що працювало для мене, а що ні. Коли ветерани самі готують їжу, це їх захоплює. Потім вони повертаються додому і хочуть здивувати свою родину якоюсь стравою», — пояснив чоловік.
У майбутньому до роботи організації планують залучати більше фахівців, зокрема для допомоги людям із залежностями.
Ветеранський бізнес біля «Гольмянського моря»
Після звільнення зі служби Василь вирішив створити власну справу, яка могла б фінансово підтримувати діяльність громадської організації.
«Я зрозумів, що громадська організація — це добре, але потрібно жити й заробляти. Тоді з'явилася ідея ветеранського бізнесу, який допомагатиме розвивати організацію та фінансувати її заходи», — розповів він.
Спочатку ветеран планував знайти ділянку біля моря в Одесі, однак через високу вартість землі відмовився від цієї ідеї. Зрештою локацію облаштували біля водойми у селі Гольма.
«Я часто їздив на реабілітацію з хлопцями. Думав: у нас є реабілітація в горах, а потрібна ще й реабілітація біля води. В Одесі це було фінансово нереально, тому ми знайшли наше "Гольмянське море"».
Простір отримав назву «Тиша говорить».
«Мене лікувала тиша. Після побаченого на фронті хотілося відгородитися від усіх, посидіти в тиші, поставити собі запитання й відповісти на них. Тиша насправді говорить і лікує. Потрібно лише навчитися чути себе», — сказав Василь.
Простір відкритий не лише для ветеранів. Тут можуть відпочивати всі охочі. Для військовослужбовців, ветеранів та їхніх родин діють знижки, а раз на місяць планують проводити день безкоштовного відпочинку.
На території є катамарани, човни, гідроцикли, водні атракціони, шезлонги, альтанки, дитячі батути, кафе та бар.
Пожежа та відновлення простору
Через кілька місяців після відкриття на території сталася пожежа. Василь Торопов вважає, що це був навмисний підпал.
«Мені зателефонували й сказали, що мій простір горить. Я не вірив у цей дзвінок. Вдень приїжджав — усе було нормально, а ввечері мені сказали, що все у вогні. Коли я приїхав, воно вже догорало», — згадує чоловік.
За його словами, після пожежі він спочатку хотів відмовитися від подальшого розвитку справи.
«Емоції були агресивні й негативні. Я не знав, як усе відновлювати. Спочатку хотів це закинути, але зрозумів: якщо зупинюся, у мене взагалі нічого не буде. Тому почав потроху повертати простір до життя».
За словами ветерана, у справі щодо пожежі одній із підозрюваних вручили повідомлення про підозру, однак запобіжний захід не обирали.
Під час відновлення на території встановили та облаштували контейнери, господарське приміщення, два туалети, вуличні душові та роздягальні.
«Ми врятували все, що могли. Один із туалетів досі нагадує про пожежу, але він функціонує. Зробили душові, щоб люди могли переодягнутися, помитися і в чистому одязі поїхати додому».
Плани на майбутнє
У просторі планують розвивати адаптивні види спорту. Балтська міська рада подарувала організації луки для стрільби. Також тут хочуть проводити заняття з петанкуПетанк (фр. pétanque) — це традиційна французька спортивна гра в буча, яка полягає в тому, що гравці на майданчику кидають металеві кулі якомога ближче до маленької дерев'яної кулі-мішені (яку називають кошонетом або «жевине»). та інші спортивні заходи.
Сам Василь бере участь у ветеранських змаганнях. На одному з турнірів він посів третє місце з пауерліфтингу.
Надалі ветеран хоче розбудувати на території повноцінний комплекс із приміщеннями, де ветерани зможуть залишатися разом із родинами.
«Хотілося б, щоб тут були окремі кімнати, куди люди могли б приїхати з сім'єю і залишитися відпочивати. Щоб було багато заходів, які справді допомагають».
Іншим ветеранам, які лише планують відкрити власну справу, Василь радить не зупинятися.
«Кожен негативний досвід я називаю паливом для руху вперед. Буде багато людей, які не підтримуватимуть тебе чи твою ідею. Але найголовніше — не втрачати віру в себе, вірити у свій задум і втілювати його в реальність, навіть якщо спочатку здається, що результату не буде».
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
