У місті Березівка на Одещині відбулася акція-нагадування на підтримку безвісти зниклих та полонених військовослужбовців. Рідні та близькі захисників з портретами та прапорами вийшли на центральну вулицю. Також містяни долучилися до акції "Листи надії", написавши звернення до військових, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими.
Мати військового Ігоря Шуліки Анжела розповіла, що її син зник безвісти 11 листопада 2024 року поблизу села Єлизаветівка Покровського району на Донеччині. Відтоді, за її словами, родина зверталася до різних установ, однак жодної інформації про нього не отримала.
"Я стою тут заради свого синочка, Шуліки Ігоря, якого на цей день немає рік і 8 місяців. Куди тільки ми не зверталися з дочкою, новин ніяких. Місяць тому брали у нас ДНК повторно. Надія є, чекаємо. Думаємо, що дочекаємося", — сказала жінка.
Інна Котлінська прийшла на акцію заради брата свого чоловіка Миколи. Він зник безвісти в Кураховому Покровського району майже два роки тому, розповіла жінка:
"Я стою тут заради рідного брата свого чоловіка, Котлінського Миколи, який на сьогодні рік і 8 місяців вважається зниклим безвісти. Він зник у Курахові, Покровський район. На сьогодні немає жодної звістки ні про перебування в полоні ні про загибель, чекаємо, сподіваємось".
Дружина військового Дениса Рябченка Лариса розповіла, що її чоловік зник безвісти на Донеччині майже два роки тому, коли служив у 53-й окремій механізованій бригаді. Родина перевіряла різні версії — від перебування у лікарні до можливого полону, а батько військового регулярно відвідує обміни, однак жодної інформації досі не отримали.
"Завтра буде рік і 11 місяців. Новин ніяких. На тому направленні багато хлопців зникли безвісти. За два роки людей п'ять мають збіг ДНК. Але я чекаю на свого коханого, це все що залишилось", — розповіла Лариса.
Олена Варюшкіна розповіла, що її син зник безвісти у Запорізькій області після російського обстрілу. Достеменно невідомо, чи військовий загинув, чи потрапив у полон.
"Їздили на зустріч з командуванням та координаційним штабом. Командир сказав, що були скиди БпЛА, мінометний обстріл. Не кажуть, що загинув, і не знають, чи у полоні. Чекаємо", — поділилась Олена.
Жителька села Вікторівка Лариса Задолянська шукає сина Ігоря, який зник безвісти під Бахмутом. За її словами, українська сторона надала йому статус умовно підтвердженого полоненого, однак офіційно цей статус досі не підтверджений.
"На даний час він залишається у статусі безвісти зниклий, хоча нам казали, що Україна дала йому статус умовно признаного полоненого. Одне, що ми віримо — що він у полоні. У нас є докази, але їх не приймають".
Сестра військового Олександра Савченка Людмила Мазурець повідомила, що її брат, військовослужбовець 113-ї бригади, зник безвісти поблизу Котлярівки на Донеччині рік тому. Вона каже, що знайшла у соцмережах фотографію, на якій, на її думку, зображений брат у російському полоні:
"Вже 12 місяців ми про нього нічого не знаємо. Але я вірю що він живий, ми всі віримо. Я знайшла фото його в соцмережах, де він у полоні. Але нам не дають підтвердження через те, що у нього заклеєні очі на фото. Сашко повертайся, ми чекаємо на тебе".
До акції долучився військовий капелан Максим, який майже рік підтримує родини безвісти зниклих військових.
"Я майже рік підтримую цих людей, які виходять на ці мирні акції. Ми молимося за них, ми знаходимо слова підтримки для них, щоб вони не втрачали надії, не втрачали бажання боротися, чекати. Наша місія бути поруч у цей час", — сказав він.
Паралельно в Березівці провели акцію "Листи надії", під час якої містяни писали звернення до рідних, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні. Ініціативу організував звільнений із полону морський піхотинець Іван Діброва. Раніше він розповідав Суспільному, як такі листи можуть доходити до полонених.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
