"Молоко нас рятувало від голоду", — пригадує 89-річна Валентина із села Березань на Одещині. Попри поважний вік, вона й досі доглядає корову, яку називає своєю майбутньою годувальницею. Тим часом продавці молока на одеському Привозі кажуть: утримувати худобу дедалі складніше, а охочих тримати корів у селах стає все менше. Як живуть люди, які досі не відмовилися від цієї справи, — у репортажі Суспільне Одеса.
"Це моя майбутня годувальниця", — каже Валентина про корову Августинку, яка невдовзі має отелитися. Жінка гладить її, наливає воду й лагідно примовляє: "Моя хорошенька, моя корівочка".
"Скільки себе пам'ятаю, все життя займаюся коровами. Мені вже 89 років", — розповідає Валентина. Колись у Березані вона працювала дояркою, її ім'я не раз було на дошці пошани. Каже, саме корови годували родину, допомагали сплачувати податки й давали заробіток.
Зараз доглядати худобу стало значно важче. Августинка перебуває в запуску й готується до розтелу, тому поки не дає молока.
"Мені вже тяжко. Але, може, помаленьку ще впораюся, якщо вона буде слухати мене", — усміхається жінка.
"Колись череда була 150 голів"
За словами Валентини, ще кілька десятиліть тому в Березані люди тримали по п'ять-шість корів, а місцева череда налічувала близько 150 голів. Тепер залишилося менш як два десятки.
Раніше худобу випасали на місцевому аеродромі. Згодом ці землі віддали під вирощування сільськогосподарських культур, тож тепер Августинку жінка випасає біля свого будинку.
Через травму хребта Валентині важко нахилятися, тому вона зробила собі просту тачку з плівки, на яку складає траву для корови.
"Я не можу рівно стояти. Над тачкою теж не можу нахилятися. Але щоб дати корові їсти, складаю траву на цю тачку", — пояснює вона.
"Корова нас годує"
Попри труднощі, відмовлятися від худоби Валентина не збирається.
"Корів я люблю тим, що вони нас годують. Щоб ми з голоду не померли. Хоч хліба не буде, а молока вип'єш — уже не помреш. Друга мама — це корова", — каже жінка.
Валентина додає: щоб корова давала молоко, її саму потрібно добре годувати — корм у яслах має бути постійно. Коли Августинка доїться, знайомі продають її молоко на базарі по 35–40 гривень за літр.
"Пляшка мінералки дорожча за молоко"
Таку ж ціну — 40 гривень за літр — тримає й Сергій, який продає молоко на одеському Привозі. Каже, покупці нерідко вважають його дорогим, хоча прибуток від такого продажу невеликий.
"Пляшка мінералки коштує дорожче, ніж молоко. А люди кажуть: "Дорого". Це зовсім недорого. Треба заплатити за пальне, за дорогу, за місце на ринку. І що тоді залишається?" — говорить чоловік.
У своєму селі Сергій сам випасає корів. Каже, наймати пастуха невигідно: за день роботи потрібно заплатити 500–700 гривень і ще привезти обід.
"Тому багато людей уже не тримають корів", — підсумовує він.
А Валентина щодня продовжує доглядати свою Августинку. Каже, для неї корова — це не просто господарство.
"Друга мама — це корова".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
