В одній зі шкіл Одеси відкрили меморіальну дошку на честь загиблого військовослужбовця Дмитра Погоди на позивний "Козак". Захисник був істориком, викладачем, учасником АТО, а після початку повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до війська, хоча не підлягав мобілізації. Батьки військового розповіли Суспільному, чому він вирішив знову стати на захист України та яким його пам'ятають.
Дмитро Погода народився у польському місті Легниця, жив в Одесі. У 2009 році закінчив історичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, працював викладачем. У 2014 році брав участь в АТО, після повернення викладав у Національному авіаційному університеті.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік добровільно вступив до лав Збройних сил України, хоча мав трьох дітей і не підлягав призову. За словами батька Володимира Погоди, рішення сина було свідомим.
"Коли ми з ним розмовляли, чому він це зробив, він сказав: "Що я скажу своїм дітям? Як я їм буду дивитися в очі? Про що розповідати? Спитають мене: "Батьку, а що ти робив у цей час?" Я піду на війну", — згадує батько.
Спочатку Дмитро служив у підрозділі територіальної оборони в Одесі, згодом перевівся до розвідки, виконував бойові завдання на Миколаївщині, а пізніше приєднався до спецпідрозділу "Кракен" Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
За службу військовий був нагороджений відзнаками "За оборону рідної держави", "Золотий Хрест", "За бойові заслуги" та "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня.
Мати військового Віра Погода каже: син неодноразово чув від рідних прохання поберегти себе, але відповідав однаково:
"Його позиція була твердою. Коли ми говорили: "Можливо, Дімуля, достатньо, ти стільки зробив для країни, для своєї сім'ї", він відповідав: "Я йтиму до кінця. Я не залишу своїх хлопців і хочу дивитися своїм дітям в очі"", — розповіла жінка.
За словами батьків, відкриття меморіальної дошки важливе не лише для родини, а й для трьох дітей Дмитра, які зростатимуть із пам'яттю про батька.
Мати згадує, що Дмитро дуже любив свою школу. Був активним учнем, грав у КВК, захоплювався футболом, легко знаходив друзів і завжди допомагав іншим.
"Він умів дружити, дуже любив футбол, завжди відгукувався на біду. І дуже нас із батьком беріг. Ми навіть не знали, що його було поранено, він усе приховував. Він завжди буде у наших серцях. Ми дуже сумуємо за ним", — сказала Віра Погода.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
