Один пішов на війну у 18 років і втратив ногу в бою. Інший пережив окупацію Херсона та допомагав українським спецслужбам. Третій навчався у Берліні й працював на телебаченні, але повернувся воювати після початку повномасштабного вторгнення. Історії трьох морських піхотинців — у матеріалі Суспільного.
"Я хотів їздити в Крим": історія оператора БПЛА з Миколаєва
27-річний Влад із позивним "Узума" служить у морській піхоті вже десять років. До війська він пішов одразу після повноліття — у 2014 році, коли Росія окупувала Крим та частину Донбасу.
Каже, рішення було емоційним і дуже особистим. Не міг змиритися з тим, що на територію його країни прийшли росіяни:
"В армії я вже 10 років. Я попав в армію в 18 років. Із-за того, що якого художника в мене на території моєї країни ворог? Я хочу в Крим їздити відпочивати, я хочу до знайомих на Донбас (на той момент в мене ще залишалися там друзі) їздити шашлика поїсти. Тільки мені стукнуло 18, я зв'язався з деякими хлопцями і пішов в Да Вінчі".
Перші роки служби Влад приховував від родини, що воює. Рідні думали, що він працює в іншому місті. За цей час він пройшов піхоту, розвідку, а згодом став оператором дронів.
"Мої рідні перші три роки навіть не знали про те, що я на війні. Вони думали, що я десь на заробітках, що я просто поїхав десь в інше місто.Чотири роки піхоти, а далі розвідка", — розповів військовий.
Повномасштабне вторгнення Влад зустрів після лікування за кордоном. Попри реабілітацію, одразу зв’язався з командиром і повернувся до служби.
"Я прилетів в Україну уже до повномасштабного вторгнення за декілька годин. Але оскільки відбулося те, що відбулося, я відразу подзвонив своєму колишньому командиру, сказав про те, що я готовий", — згадує він.
Під час одного з боїв Влад отримав важке поранення. Група, в якій він перебував, опинилася у бліндажі, куди зайшла російська ДРГ.
Військовий згадує: попри поранення, його першою думкою було врятувати побратимів:
"Я приймав бій в бліндажі. Зайшла до нас ДРГшна група. Побачив камуфляж кацапський, крикнув і відкрив вогонь. Турнікет я собі не наклав одразу, тому що в мене була перша задача – це врятувати особовий склад".
Унаслідок поранення Влад втратив ногу вище коліна. Каже, найважче було не йому, а дружині.
"У мене висока ампутація, вища коліна. Найважче було прийняти це дружині, те, що в мене немає ноги. Я вже був налаштований на те, що вона скаже "Бувай, чувак". Але вона прийшла і сказала: "Прорвемося, погнали далі".
Сьогодні Влад служить у підрозділі БПЛА морської піхоти. Каже, оператори дронів — це "очі піхоти", які не лише коригують вогонь, а й допомагають доставляти провізію та знищувати ворога.
"Я, як мавікіст, я очі піхоти. При необхідності я можу передати якусь провізію піхоті. Так само зброси. Це нищення ворога".
"Ми не мали іншого вибору": історія артилериста з Херсонщини
27-річний Євген на позивний "Депутат" родом із Херсонщини. До війни він працював у міжнародній компанії та займався громадською діяльністю.
Чоловік розповів, що про армію тоді навіть не думав, однак після вторгнення Росії вибір став очевидним.
"У 2021 році я тільки закінчив навчання. Планував розвиватися в своїй сфері. На війну і в армію, як то кажуть, не збирались. Але вибір постав очевидний, коли ворог вторгся на нашу землю".
Перші дні повномасштабної війни Євген зустрів у Херсоні. Разом із другом вони одразу вирішили долучатися до оборони міста. Чоловік згадує: тоді до військкоматів стояли черги, а люди гуртувалися для спротиву.
"Подзвонили, сказали, що є інформація, що ворог уже пересувається. Ми поїхали в Херсон вже в військомат. Там вже були певні черги, народ гуртувався, збирався".
Після окупації Херсона Євген ще два з половиною місяці залишався у місті. За його словами, тоді він співпрацював з українськими спецслужбами та допомагав передавати інформацію.
"Коли Херсон окупували, то ми залишилися в окупації. Співпрацювали із нашими службами різними, і ГУР, і СБУ, надавали інформацію. Як-то кажуть, ми не мали іншого вибору".
Після виїзду з окупації Євген приєднався до бригади, яка згодом брала участь у деокупації Херсона. Військовий каже, повернення до звільненого міста стало одним із найемоційніших моментів за весь час війни.
"Ми повернулися вже в деокупований Херсон в складі 124-ї бригади, яка звільняла це місто. Це були просто неперевершені відчуття, коли люди нас зустрічали. Це не передати словами".
Зараз Євген — командир артилерійської батареї морської піхоти. Його підрозділ працює по позиціях російських військ на лівобережжі Херсонщини.
"Я вважаю, що артилерія все одно лишається богом війни. Але війна — це не війна одного підрозділу. Артилерія разом з БПЛА, разом з іншими підрозділами, працює ефективно".
"Не міг сидіти в Берліні": історія командира роти БПЛА
33-річний Єгор на позивний "Рам" на момент початку повномасштабної війни жив у Берліні. Там він навчався та працював на телебаченні. Робота була цікавою та динамічною, але після 24 лютого залишатися за кордоном не зміг.
"На початок повномасштабки вчився в Берліні. І здобував магістерський ступінь. Працював на телебаченні майже два роки. Мені подобалось", — згадує Єгор.
У день вторгнення Єгор прокинувся ще до новин — каже, відчув сильну тривогу. Після цього вирішив: повертатиметься в Україну.
"Це п'ята ранку була. Я прокинувся від того, що мені стало дуже погано. Дружина теж прокинулася. Їй теж було якось зле. Я думаю, подивлюся, що там в новинах. А там поветіли ракети", — згадує Єгор.
Єгор розповів, що не уявляв, як можна продовжувати спокійне життя в Німеччині, поки його країну обстрілюють. Саме тому у листопаді 2022 року він мобілізувався до морської піхоти.
"Я міг би жити спокійне життя в Берліні. Але що таке спокійне життя в Берліні, коли стирають моє місто? Я б це не пережив", — розповів Єгор.
Разом із другом Єгор почав тренуватися ще до мобілізації — вивчав БПЛА, медицину, саперну справу та стрілецьку підготовку. Згодом вони приєдналися до морської піхоти.
Сьогодні Єгор — командир роти БпЛА. Каже, війна дронів змінюється буквально щодня, тому військовим постійно доводиться адаптуватися.
"Зараз війна дронами, вони розвиваються дуже швидко. Це реально біжимо наввипередки, хто першим щось вигадає. Це перегляд тактичних прийомів, підходів до роботи щоденний", — розповів чоловік.
Одним із найяскравіших моментів служби Єгор називає знищення російської важкої вогнеметної системи ТОС "Солнцепьок".
Каже, тоді емоції були настільки сильними, що його крик чули навіть артилеристи за сотні метрів:
"Ми зловили той ТОС, і його підбили, і він загорівся, і потім він розлетівся. Це був такий момент, що коли він шваркнув, я кричав на всю посадку. Це був кльовий момент".
Наприкінці розмови Єгор каже: для нього морська піхота — це насамперед люди, поруч із якими він воює:
"Морська піхота для мене — це всі ці люди. А тут я знайшов людей, яких я б, напевно, в цивільному житті не знайшов би ніде. Кращих друзів, кращих побратимів не знайдеш".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
