У межах обміну військовополоненими 15 травня до України повернувся 26-річний морський піхотинець Гліб Ємельянов, який потрапив у російський полон під час оборони Маріуполя у 2022 році.
Його сестра, українська кінорежисерка Каміла Бойченко, розповіла Суспільному про дитинство брата на Одещині, його рішення стати військовим, останні повідомлення з Маріуполя, роки очікування та свою міжнародну діяльність на підтримку українських військовополонених.
"Ми були дуже близькі з дитинства"
Гліб Ємельянов народився у Кілії на Одещині. За словами сестри, він був середнім із трьох братів.
"Після 2022 року старший брат Олексій пішов захищати Запорізький напрямок, а батько Руслан — Донецький. Війна торкнулася всієї нашої родини", — розповіла Каміла.
Вона згадує, що вони з Глібом навчалися в одному класі та фактично росли разом.
"Гліб завжди був улюбленцем класу. Його любили і вчителі, і однокласники. Він дуже добре вчився, але це не віддаляло його від інших — навпаки, він був душею компанії, завжди поруч з усіма", — каже сестра військового.
За словами Каміли, вони мали різні характери: вона називає себе "бунтаркою", тоді як брат був для неї прикладом спокою та внутрішньої сили.
"Він був і є моїм найкращим другом. Після школи ми разом ходили додому, а в школі Гліб часто захищав мене від наслідків мого революційного характеру", — пригадує вона.
Після закінчення школи Каміла поїхала до Варшави навчатися режисурі, а Гліб свідомо обрав військову освіту. На це, за її словами, суттєво вплинули події 2014 року.
"Навіть у Кілії, яка далеко від фронту, почалися провокації. Пам’ятаю, як під час уроку фізкультури директорка вибігла й почала евакуацію дітей через повідомлення про замінування школи. Нам тоді було 15–16 років, і ми переживали переломний момент для країни", — сказала Каміла.
Вона вважає, що саме тоді брат ухвалив для себе рішення стати військовим та пішов навчатися до військової академії.
Оборона Маріуполя та останнє повідомлення
До повномасштабного вторгнення Гліб уже тривалий час перебував у зоні АТОАнтитерористична операція — це офіційна назва комплексу військових та спеціальних заходів, які проводилися українськими силовими структурами з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018 року для протидії незаконним російським та проросійським збройним формуванням на сході України., зазначила дівчина, однак через специфіку служби не міг розповідати рідним деталей.
"На другий чи третій день повномасштабної війни він написав нам, що перебуває у Маріуполі. У нас тоді мало не зупинилося серце. Ми бачили все, що відбувалося там, у новинах", — згадує сестра.
За її словами, попри бойові дії, Гліб намагався постійно виходити на зв’язок.
"Я писала йому постійно. Навіть у тому пеклі він знаходив час відповісти. Іноді просто ставив “плюсик”, щоб я знала — він живий", — додала Каміла.
12 квітня 2022 року родина отримала від нього останнє повідомлення.
"Він написав батькам, що прорив не вдався. Після цього зв’язок обірвався", — розповіла дівчина.
Офіційного підтвердження полону тоді не було, тому родина намагалася самостійно шукати будь-яку інформацію.
"Мій Telegram був заповнений російськими каналами, де публікували фото полонених. Я годинами переглядала ці кадри, намагаючись знайти Гліба й отримати хоча б якесь підтвердження, що він живий", — згадує вона.
"Ми дізналися, що він живий, лише через рік"
Перше підтвердження того, що Гліб перебуває у полоні, родина отримала більш ніж через рік — від звільненого українського військового, який сидів із ним в одній камері.
"Він вивчив номер телефону батька Гліба і після звільнення одразу подзвонив. Я була вражена тим, що вони змогли це організувати в умовах російської в’язниці", — підкреслила Каміла.
Вона каже, що тоді зрозуміла: брат не здається навіть у полоні. Найважчим періодом для родини, за її словами, стало те, що після полону Гліба на фронт пішли майже всі чоловіки сім’ї.
"Батько Гліба, його брат Олексій, мій батько — всі пішли воювати. А жінки залишилися самі. Я дивилася на маму, тітку Людмилу й бачила абсолютну самотність. Тоді я зрозуміла, що це — історія тисяч українських жінок", — каже вона.
Фільм про полон і українських жінок
Пережите стало основою для творчості, зазначила дівчина. Вона зняла короткометражний фільм "Чорна хустка", який розповідає про жінок, що живуть у стані невідомості через полон близьких.
"Я хочу кричати на весь світ про історію свого брата і тисяч українських родин. За кордоном люди часто бачать війну як статистику — ракети, вибухи. Але війна — це насамперед трагедія кожної родини" — прокоментувала режисерка.
Після полону брата Каміла почала брати участь у міжнародних акціях та інформаційних кампаніях. Згодом режисерка створила свій перший короткометражний фільм "Світло", який присвятила брату.
"У фільмі військовополонений намагається намалювати портрет коханої людини, щоб не забути її обличчя. Це був мій найбільший страх — що Гліб повернеться й не пам’ятатиме нас»", — каже Каміла.
"Я вперше за чотири роки відчула себе людиною"
Про звільнення брата Каміла дізналася 15 травня від матері.
"Я не могла повірити. Я писала йому чотири роки повідомлення на старий акаунт, хоча розуміла, що він їх не читає. Це допомагало мені не почуватися самотньою", — відзначила вона.
За кілька днів до звільнення їй наснився сон про повернення брата.
"У сні він був таким самим — добрим, позитивним і усміхненим. І коли він написав мені після звільнення, усе було саме так", — каже Каміла.
За її словами, зараз на Гліба чекає тривала реабілітація.
"Чотири роки він не знав, що відбувається у світі. Ми поступово розповідаємо йому про все, що сталося за цей час", — зазначила сестра військового.
Вона додала, що після повернення брата вперше за багато років відчула полегшення.
"Я вперше за ці роки відчула себе людиною. Ми настільки звикли жити у постійному страху та стресі, що перестали це помічати", — сказала Каміла.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
