"А хто як не ми. Все буде добре", — це останні слова, які Микола Котлінський сказав рідним перед відправленням на бойове завдання “на нуль”.
До повномасштабної війни він працював агрономом на Одещині разом із братом. Коли обом чоловікам принесли повістки, Микола вирішив піти служити сам, а братові сказав залишатися вдома — підтримувати родину та доглядати за господарством. У листопаді 2024 року зв’язок із ним зник. Відтоді родина шукає будь-яку інформацію про його долю.
Пішов на війну замість брата
Микола Котлінський — родом із села Новокальчеве Березівського району. Разом із молодшим братом вони працювали на землі, тому серед побратимів він отримав позивний "Агроном".
Коли обом принесли повістки, вирішили, що хтось має залишитися вдома — підтримувати родину та доглядати за господарством.
"Я йду, а ти лишайся. Ти потрібен вдома. Треба займатися землею", — згадує Інна Котлінська слова Миколи.
За її словами, Микола завжди брав відповідальність на себе і підтримував родину:
"У нас родина дружна, завжди допомагали один одному. Микола був старший, головний, він керував. Працював із братом і нам допомагав. Навіть коли вже служив, приїжджав додому і допомагав".
Служба і передчуття
23 квітня 2022 року Миколу мобілізували. Наступного дня брат відвіз його до військкомату.
Після навчання він служив у підрозділі протиповітряної оборони в Миколаївській області. Отримав звання старшого сержанта і перебував там до жовтня 2024 року.
Останній раз він приїжджав додому 24 жовтня.
"Він був дуже сумний. Наче вже знав, що їх відправлять на Донеччину", — каже Інна.
Перед відправленням на бойове завдання Микола передав рідним гроші та документи.
“Телефонував брату, казав, що їх готують на нуль, на бойове завдання. Переслав усі гроші, які у нього були на картках, мені та чоловіку. Сказав, вони йому там не потрібні. Чоловік ще на нього кричав: "Залиш собі щось". А він відповів: "Ні, вони там не потрібні, нас тут усім забезпечують". Документи, ключі від машини — все передав", — розповідає Інна.
"А хто як не ми": останні слова
15 листопада Микола написав рідним, що має бойове завдання.
"А хто як не ми. Все буде добре", — це останні слова, які він сказав, згадує Інна.
Після цього він перестав виходити на зв’язок.
Зник під час бойового завдання
Коли Микола кілька днів не відповідав, рідні почали хвилюватися. 21 листопада у його племінниці був день народження — і всі чекали на дзвінок.
За словами Інни, він завжди телефонував у цей день першим.
"Він завжди вітав її, ніколи не пропускав. А тоді — тиша", — каже вона.
Саме тоді рідні зрозуміли, що щось сталося. Рідні почали телефонувати командиру. Спочатку їм відповідали, що військовий на завданні і з ним усе добре. Та вже за два дні з’явилися тривожні новини:
"І тут 23 листопада телефонує кума зранку. Приходить і каже, що вже всі в селі говорять — Миколи немає. Вже пішли такі чутки. Виявляється, що з ним був побратим, в якого був спільний знайомий з нашого села. І той розповів, що Котлінського немає".
Згодом командир підтвердив: підрозділ не виходить на зв’язок.
"Нам сказали: ваш брат зник безвісти. Їхня частина не виходить на зв’язок — вони всі зникли", — розповідає Інна.
З 20 листопада 2024 року Миколу Котлінського офіційно вважають зниклим безвісти. За словами родичів, жодної підтвердженої інформації про його долю досі немає — ні про загибель, ні про полон.
"Він для мене як другий тато"
Племінниця Миколи, Сніжана, каже, що дуже чекає на його повернення.
"Він для мене як другий тато. Він мій герой, і я його дуже чекаю. Я сподіваюся, що він живий", — каже Сніжана.
Рідні Миколи Котлінського продовжують шукати будь-яку інформацію про нього і чекають на його повернення.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
