Росія зосередила понад 100 тисяч військових на Покровському напрямку та намагається прорватися до Костянтинівки — "воріт" Краматорсько-Слов’янської агломерації. Попереду — вирішальні бої за Донеччину. Водночас українські військові проводять зачистки на Півдні. Чи є ознаки завершення війни — розповів Суспільному співзасновник проєкту DeepState Роман Погорілий під час Black Sea Security Forum в Одесі
З’явилася інформація, що українські військові проводять наступальні дії, зокрема на Півдні. Що вам відомо про це?
Ми аналізуємо цю ситуацію. Говорити про те, як саме тривають і проходять ці дії, варто обережно. Усі розуміємо, що тут треба утримуватися від деталей.
З того, що можемо сказати: проводяться зачистки. Якщо дивитися на мапу, в певній мірі зникає червона зона, але залишається сіра. Сіра зона — це там, де росіяни продовжують інфільтруватися, фіксуються, здійснюють ураження.
Тобто забігла якась група — її зачищають і тримають об’єктивний, вогневий контроль ділянки, щоб не пропускати ворога. Збивається їхній потенціал, ритм, щоб вони не могли нічого зробити.
Не можна категорично заперечувати, що це не відповідає дійсності чи що ми нічого не робимо. Однак невідомо, яких масштабів це набере. Ми всі хочемо, щоб це стало позитивним масштабним процесом, який буде звільняти території та відтісняти ворога. Але інформацію треба подавати правильно, без маніпуляцій.
Сказати, що ми сотні кілометрів вже за цей час звільнили, і якщо це виявиться не так, то потім не ображайтеся, якщо суспільство реагує з критикою і не довіряє.
Люди, які нехтують цим процесом, формують недовіру до сакрального — до Збройних сил, до Сил оборони, до наших військових. Ми намагаємося тримати об’єктивне інформування.
Ви говорите про зачистки. Це окремі групи російських військових чи масштабніші дії?
Ми всі знаємо про тактику росіян з інфільтрацією вглиб території. Вони малими групами ховаються в руїнах, будівлях. А потім подають інформацію, що щось окупували чи контролюють.
Наші військові працюють над тим, щоб не було накопичення, щоб маленька група не перетворювалася на велике угруповання. Є процеси зачистки, відтиснення ворога, збивання темпу, вогневий контроль, знищення.
Про контрнаступ так не говорять. Ми всі бачили приклад Куп’янська, Курщини. Тому я сподіваюся, що знайдеться правильний медіапідхід, щоб говорити про ці речі так, щоб це було на користь суспільству і не формувало недовіру.
Які напрямки зараз найзагрозливіші?
Якщо називати конкретні ділянки фронту: Покровськ–Мирноград, Костянтинівка, Гуляйполе, район міста Запоріжжя — Степногірськ.
Але якщо говорити об’єктивно — загрозу варто очікувати з будь-якого напрямку. Навіть там, де не проходить лінія бойового зіткнення — на державному кордоні України. Вони провокують, здійснюють інфільтрації.
Якщо повертатися до фронту, то в першу чергу це Покровськ–Мирноград. Там тривають активні бойові дії.
Вони, по суті, вже окупували цих два населених пункти. Ми втратили Покровськ, Мирноград.
У цьому регіоні перебуває більш ніж 100-тисячне угруповання військ. Це не тільки Покровськ–Мирноград, а й Добропільський відтинок. Це величезна концентрація сил на конкретній ділянці з конкретними задачами.
Далі — Костянтинівка. Вони прощупують оборону, намагаються підібратися до міста, накопичуватися там.
Костянтинівка — це ворота в Краматорсько-Слов'янську агломерацію, де, по суті, буде відбуватися генеральна битва за Донецьку область.
Бо це два великі останні міста, які визначають контроль над областю.
Південь завжди був перспективним для ворога. Найбільша активність — район Степногірська, Приморський район, Запоріжжя. Гуляйполе — туди стягують додаткові ресурси.
Є й інші ділянки: Сіверськ, Лиман, Куп’янськ, Вовчанськ, Часів Яр, Дніпропетровська область — там теж намагаються просочуватися вглиб.
Чи є ознаки підготовки до весняної чи літньої наступальної кампанії?
У росіян накопичення часто відбувається паралельно зі штурмовими діями. Так було з Авдіївкою, Кураховим, Бахмутом, так сталося з Покровськом і Мирноградом.
Є процеси концентрації для виконання конкретних задач. І є паралельний процес — мобілізація, набір контрактників, виплати, інколи шляхом обманів. Вони поповнюють резерви, формують нові угруповання. Це безперервний процес.
Сказати, що вони готуються або не готуються — складно. Сезонність тут умовна. Вони штурмували влітку, восени, взимку і продовжують зараз.
Багато підготовчих моментів у 2026 році — це підготовка до реалізації задач, які вони не виконали у 2025-му. Пріоритет — захоплення Донецької області. Також Запоріжжя і Херсонщина, які незаконно внесені в їхню конституцію.
Паралельно активізуються на Харківщині, Сумщині, Дніпропетровщині. Чим далі і глибше вони просунуться, тим більше позицій зможуть виставляти у переговорному процесі.
Які цифри характеризують нинішню динаміку війни?
Якщо говорити про Донецьку область, то за три роки вони змогли захопити близько 22% території. Близько 22% залишається під нашим контролем.
З одного боку, кожен сантиметр нашої землі має значення. З іншого — з їхніми ресурсами та можливостями це дуже поганий результат для російської армії.
Чи є ознаки того, що повномасштабна війна скоро може завершитися?
На фронті — ні.
Якщо говорити про переговорний процес, звучать меседжі, що є певні домовленості, прогрес. Ми мусимо їх чути й довіряти тим, хто бере участь у переговорах.
Але якщо говорити саме про фронт — жодних ознак немає. Росіяни знищують, вбивають, наступають, концентрують сили, поповнюють ресурси.
Коли йде розмова про переговори, закінчення, що багато людей чекає, то завжди поряд тримайте думку і пам'ятайте, що там війна триває, там вмирають люди, і це не зупиняється.
Це треба усвідомлювати тверезо.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
