Перейти до основного змісту
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5

Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5

17 вересня у всьому світі відзначають Всесвітній день недоношених дітей або дітей-"поспішайок". Надія, Тетяна та Вікторія – мами, які народили передчасно. Свої перші дні їхні малюки провели у реанімації та спеціальних кувезах. Діти набирали вагу і доростали у пологовому.

Вікторія та її син Данило

Вікторія сьогодні повернулася до пологового з радістю — її син Данило, який народився ваготою 1,4 кг, уже здоровий і активний. Жінка згадує, як через різке погіршення стану лікарі ухвалили рішення про терміновий кесарів розтин. Малюка забрали до реанімації одразу після появи на світ. Саме там він провів свої перші тижні життя, поки поступово набирав вагу.

"Було прийнято лікарем рішення, що може початися кровотеча, і треба терміново робити кесарів розтин. Він народився дуже маленький — 1 кілограм 400 грамів. Нас забрала Марина Іванівна в реанімацію і виходжувала до 2 кілограмів 300 грамів і відпустила додому… Зараз ми вже великі, все добре: повзаємо, сидимо, сваримося, проявляємо характер", — каже Вікторія.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Вікторія та її син Данило. Суспільне Одеса

Найскладнішим для неї був період розлуки. Жінка згадує, понад усе хотіла взяти дитину на руки, як інші мами:

"Той період був значно важкий, бо нас розділили, ми окремо жили… Я ходила до нього, провідувала. Ми бачились щодня або й по шість разів на день. Його там годували, бо на ручки не віддавали, він був дуже маленький… А вже коли він підріс, віддали мені на руки. Це тяжкий був період, але воно того вартувало", — розповідає мама.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Син Вікторії Данило. Суспільне Одеса

Надія та її син Мірон

Надія пригадує, що Мірон ще під час вагітності розвивався повільно. Лікарі попереджали, що він народиться дуже маленьким, і так і сталося — 1,7 кг при зрості 40 сантиметрів. Жінка вважає, що на дитину вплинули стреси та хвороба, яку вона перенесла під час війни.

"Його забрали. Було дуже хвилююче, бо тільки наступного дня я його побачила. Дали тільки на хвильку подивитися там, в реанімації. І ти лежиш, хвилюєшся, як він там, що він там, бо дуже-дуже маленький. Хотілося взяти на ручки, обійняти, понюхати", — каже Надія.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Надія та її син Мірон. Суспільне Одеса

Зараз Мірону потрібна реабілітація: лікарі уважно стежать за розвитком, підбирають харчування та обмежують навантаження. Мама каже, що дорога непроста, але радіє кожному новому досягненню сина.

"Займаються з ними реабілітологи, неврологи. А так в цілому, дитина звичайна. Таким маленьким не можна великі фізичні навантаження, бо вони втрачають вагу. Дуже складно її набрати. Лікар нам підбирає там харчування.", — ділиться жінка.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Син Надії Мірон. Суспільне Одеса

Тетяна та її донька Емма

Тетяна чекала свою доньку багато років — Емма народилася завдяки ЕКЗ і з’явилася на світ на 33 тижні. Перші хвилини після пологів були найстрашнішими, каже жінка: вона побачила, як дитину кладуть на реанімаційний стіл, під’єднують до апаратів, і лише це видовище змусило її усвідомити, наскільки боротьба ще попереду.

"Моя Емма народилася на 33-му тижні з вагою 1,960 кг. Спочатку її поклали на реанімаційний стіл, і вона лежала під дротами та маскою — це було страшно. Коли перевели до кувеза, я хоч трохи заспокоїлася. А коли її віддали мені в палату, я нарешті змогла годувати, переодягати й просто тримати поруч", — розповідає жінка.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Тетяна та її донька Емма. Суспільне Одеса

Стан Емми вимагав тривалого лікування: гіпоксія, обстеження головного мозку, відкладене щеплення, операція через пахову грижу, обстеження серця. Але тепер, каже Тетяна, донька активно розвивається.

"На початку було багато страхів. Але поступово все вирівнялося, ми пропили всі ліки й зараз чекаємо її перших кроків", — каже мама.

Про роботу лікарів

За словами Марини Ігнатенко, завідувачки відділення інтенсивної терапії новонароджених, таких дітей у пологовому щороку — до 130. Вона каже, що команда лікарів працює цілодобово, а сучасне обладнання дозволяє спостерігати за всіма життєвими показниками немовлят кожної секунди.

"У нас буває до 120–130 недоношених малюків на рік — від 22 до 36 тижнів. Є діти вагою навіть менше кілограма, і ми маємо все, щоб допомогти їм вижити. Сучасні інкубатори, апарати ШВЛ, монітори — усе дозволяє контролювати кожну життєво важливу функцію. І найголовніше — більшість цих дітей виростають абсолютно здоровими", — каже лікарка.
Від реанімації до маминих обіймів: історії жінок, чиї діти народилися передчасно в Одеському пологовому будинку №5
Марина Ігнатенко. Суспільне Одеса

Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Топ дня
Вибір редакції
На початок