25-річний одесит Олександр пройшов навчання в країні-партнері НАТО та готується вирушити на схід України, хоча за контрактом міг залишитися в Одесі. Про свій шлях у Державній прикордонній службі він розповів в інтерв’ю Суспільному.
Олександр каже, що ще з дитинства сприймав прикордонну службу як престижну професію. За його словами, саме це вплинуло на вибір: робота з перспективами, відповідальні завдання та можливість служити державі.
"Чому обрав саме прикордонну службу? Тому що, можливо, всі або тільки я з дитинства чув про це, що це престижна професія, це гарні можливості. І вирішив спробувати себе в цій ролі", — розповів прикордонник.
До служби Олександр багато працював у цивільних сферах — у продажах, менеджменті, адмініструванні. Каже, що вміння спілкуватися з людьми тепер допомагає йому на службі.
"За своє життя я багато де працював. Загалом це були продажі, тобто менеджмент. Також я мав досвід роботи адміністратором… В салоні краси я був адміністратором. Тобто дуже неочікуваний поворот подій", — згадує він.
Олександр зізнається, що бажання служити з’явилося ще на початку повномасштабного вторгнення, але він був не готовий морально. За його словами, важливо було прийти до цього рішення самостійно.
"Бажання було ще на початку повномасштабного вторгнення. Але мені було 22 роки, і я був не готовий морально. Хотів, щоб це було не примусове запрошення, а за власним бажанням. І я вдячний Господу, що дійшов до цього сам", — розповідає він.
За місяць до свого 25-річчя Олександр підписав контракт із Державною прикордонною службою. Згодом його відправили на навчання в одну з країн-партнерів НАТО. Зараз він служить у 26-му загоні ДПСУ в Одесі та працює переважно в мобільній вогневій групі, яка протидіє ударам "шахедів":
"Через місяць або два мене відправили на навчання за кордон… Це був дуже цікавий досвід. І гарні спогади я маю звідти. Зараз мобільна вогнева група. Це робота по "шахедах". І зробити все можливе, щоб вони наш кордон не перетнули".
Особливим моментом для нього стала Присяга, яку він склав 22 березня.
"Коли я дав присягу українському народові… щось змінилось у житті. Навіть коли перший раз форму надягнув. Для мене це було важливе табу — поки я не приторкнуся до цієї справи, не маю права носити ні піксель, ні камуфляж", — поділився Олександр.
Однак він переконаний, що повинен їхати далі — ближче до району бойових дій. Після додаткової підготовки Олександр проходитиме службу у 3-му прикордонному загоні Луганщини.
"Вирішив, що мені потрібно бути не тут, а рухатись трохи далі. Я вважаю, що повинен це зробити. Хочу за власним бажанням. Серце тягне туди… Там війна такого роду, як безпілотні системи, дрони. І саме там я буду мати можливість внести хоча б краплю у перемогу", — пояснив військовий.
Він зізнається, що страх є, але вважає його природним. Додає, що прагне приносити більше користі та мріє стати результативним оператором дронів.
"Я не боягуз, але я боюсь. Страх — це норма. Але мій час щось робити більш масштабне і більше користі приносити. По-перше, це бути результативним дронщиком. Хочу зробити щось масштабне. Маю мрію — нагородний блок. Я буду все робити для цього", — каже він.
Під час служби його супроводжує талісман — маленький "помічник кулеметника", подарунок від близької людини. Олександр жартує, що не може вигадати йому ім’я:
"Він зі мною майже місяць. Це мені подарувала близька людина. У відрядження я з ним поїхав — і він проходить службу також".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
